 |
 |
 |
|
ЧОМУ СВІТ ЛЮБИТЬ МОДІЛЬЯНІ (І СКІЛЬКИ ГОТОВИЙ ПЛАТИТИ)
18 травня 2025 року
Стаття розповідає про популярність і високу ціну творів Амедео Модільяні — італійського художника з упізнаваним стилем. Автори аналізують, як трагічна біографія, нестача достовірної документації та часті підробки зробили його мистецтво об’єктом інтересу колекціонерів, експертів і фальсифікаторів. Також розглядаються найпопулярніші жанри його творчості та фактори, що впливають на ціну картин.
Напевно, жоден митець не працює заради того, аби його твори приносили прибутки арт-дилерам, колекціонерам, їхнім спадкоємцям, аукціонним домам. Та незалежно від волі художників на дуже невелику частину з них чекає саме така доля – приносити іншим не лише естетичну насолоду, а й зиск. Так трапилося зі спадком італійського художника Амедео Модільяні (1884-1920), який більшу частину життя провів у характерній для тодішньої богеми бідності, здобувши міжнародну славу епатажного новатора і комерційний успіх за кілька років до своєї смерті. Століття по тому твори художника продовжують вабити багатьох своєю оригінальною впізнаваною манерою – портрети із видовженими рисами обличчя та особливим персиковим відтінком шкіри стали візитівкою Модільяні. Образ богемного художника, чиє життя через туберкульоз і безладне життя обірвалося так рано, теж зробив свій внесок у його популярність: арт-ринок, так само, як кіноіндустрія і белетристика, полюбляє історії про трагічні долі та бурхливі романи. Але крім колекціонерів і глядачів твори Амедео Модільяні, як і багатьох відомих художників, до смаку фальсифікаторам та містифікаторам, яким вдалося ввести в оману навіть поважних експертів.
Те, що вправні фальсифікатори на зразок легендарного Елміра де Хорі можуть наслідувати манеру художника, не дивно, але найбільший скандал у світі мистецтва, пов’язаний з Модільяні, спричинили студенти-початківці. Влітку 1984 р. трійко молодих людей вирізьбили зі шматка граніту зображення голови з характерним довгим обличчям, що нагадує традиційну африканську маску, та умисно викинули його у канал в Ліворно, рідному місті Модільяні, аби пожартувати над місцевою владою та мистецтвознавцями – саме в цей час тривав пошук кількох скульптур, які митець у далекому 1909-му з пересердя викинув у воду. Дослідникам пощастило знайти цілих три, які швидко були визнані за справжнісінькі твори Модільяні, привабивши до міста туристів і пресу. Та невдовзі світом поширилася сенсаційна новина: студенти зізналися у тому, що виготовили одну з трьох знайдених скульптур, і на підтвердження своїх слів публічно продемонстрували творчий процес. Автором решти двох виявився молодий художник і за сумісництвом портовий працівник Анджело Фролья, який у такий спосіб вирішив показати публіці, як формується цінність мистецтва – експертною думкою та засобами масової інформації, які часом припускаються помилок. Найцікавіше, що й після цих зізнань організатори виставки наполягали на тому, що скульптури є автентичними. Цей випадок суттєво похитнув репутацію з десятка відомих італійських експертів. Та, на жаль, у цій історії не минулося без дивної раптової смерті: за збігом обставин єдина донька художника, шістдесятип’ятирічна Жанна Модільяні, яка мала вирішальне слово у визнанні автентичності робіт її батька, була знайдена мертвою у своїй паризькій квартирі (причиною визнали нещасний випадок – падіння), і сталося це саме напередодні запланованої подорожі до Ліворно, де Жанна Модільяні збиралася повідомити, що знайдені скульптури вочевидь є фальшивками.
Фальшиві скульптури у манері Модільяні, 1984 р. Фото: artebreak.wordpress.com
У ХХІ ст., коли великий набір методів наукового аналізу, здавалося б, мав мінімізувати кількість мистецького фальсифікату, це явище залишається поширеним, адже на кону стоять великі гроші. У 2017 р. із шістдесяти картин Амедео Модільяні, представлених на виставці у Палаццо Дукале в Генуї, два десятки виявилися підробками, про які було відомо спонсору цього заходу. За життя художника ані він сам, ані його арт-дилери ретельно не відстежували подальшу долю творів, а їхні зображення, попри те, що Модільяні активно виставлявся, відсутні у виставкових каталогах та пресі початку ХХ ст. Ці прогалини у документації роблять відомого художника ще привабливішим для фальсифікаторів.
На ринку Модільяні існує ще одна прикрість – більшість його каталогів-резоне не варті довіри. Далеко не в кожного митця наявна така розкіш як каталог-резоне – перелік справжніх творів з їхнім детальним описом, покликаний стати надійним путівником для колекціонерів і продавців. У Модільяні їх цілих п’ять, але чотири з них містять помилки або й підробки, тож єдиним авторитетним джерелом є каталог, укладений у другій половині ХХ ст. італійським арт-критиком Амброджо Чероні. Цей двотомний перелік, який жартома називають «Біблією Модільяні», теж має свою ваду: Чероні вніс лише ті твори, які бачив на власні очі та перевірив особисто, тож значна частина робіт Модільяні, близько 20 %, до нього не увійшла, що суттєво ускладнює життя їхнім власникам – довести автентичність цих творів і продати дуже важко. Можливо, ці прогалини заповнить новий шеститомний каталог-резоне, упорядкований сучасним дослідником Марком Рестелліні, що має вийти друком у 2026 р.
Амедео Модільяні, Лежача оголена (1917), полотно, олія, 59,9 х 92 см. Найдорожчий твір художника, який було придбано на аукціоні «Christie’s» у 2015 р. за 170,4 млн дол. Фото: Christie’s через Вікісховище, ліцензія Public Domain.
Незважаючи на ці нюанси ринок Модільяні у 2010-х рр. помітно зріс. У листопаді 2015 р. на аукціоні «Christie’s» у Нью-Йорку картина «Лежача оголена» (1917) пішла з молотка за 170,4 млн дол., діставшись китайському мільярдеру Лю Іцяню. Три роки по тому на «Sotheby’s» продали ще одну оголену теж за солідну суму – понад 157 млн дол. Значною мірою цьому ринковому успіху посприяли наявність робіт художника у колекціях престижних музеїв та численні виставки, які активно відбуваються протягом останніх десятиліть. Крім того, дев’ятизначні ціни для всесвітньо відомих митців першого ешелону на кшталт Моне, Клімта, Пікассо, Воргола, Поллока, до яких належить і Модільяні, останніми роками стали звичною справою.
Амедео Модільяні, Лежача оголена (на лівому боці) (1917), полотно, олія, 89,5 х 146,7 см. Друга найдорожча на сьогодні картина Модільяні, продана на «Sotheby’s» у Нью-Йорку у 2018 р. за 157,1 млн дол. Зображення: Sotheby’s через Вікісховище, ліцензія Public Domain.
У доробку більшості митців зазвичай існує окрема категорія сюжетів або робіт певного періоду, які вважаються найсильнішими та користуються найвищим попитом. З-поміж творів Амедео Модільяні особливу популярність отримали портрети, виконані олією на полотні, серед яких на першому місці стоїть оголена жіноча натура – таких картин у спадку Модільяні лише тридцять п’ять. Значна їх частина перебуває у музейних колекціях, решта на ринку з’являється рідко, що й робить ці твори такими бажаними для колекціонерів. Виконані вони переважно у 1917 р., і саме ці зображення викликали неабияке обурення в тодішньої паризької публіки та поліції, яка зачинила персональну виставку Модільяні, влаштовану у галереї Берти Вейль. Своєю чергою найвидатнішими у цій категорії вважаються горизонтальні зображення лежачих оголених, які можуть коштувати у півтора-два рази дорожче від тих, що сидять або зображені у повний зріст. Друге місце за популярністю у живописі Модільяні посідають інші жіночі портрети – в одязі або з частковою оголеністю, третє місце – за портретами чоловіків.
Якщо поглянути на такий показник, як ціна 1 см півпериметра картини, можна помітити, що кожній зі згаданих категорій притаманний свій діапазон цієї величини (ціна 1 см розраховується шляхом ділення ціни продажу на суму висоти і довжини зображення).
Оголена натура
Інші жіночі портрети
Чоловічі портрети
Як видно, учасники арт-ринку орієнтуються на рівень цін аналогічних робіт художника. Певний елемент ірраціональності тут, як і у самому мистецтві, присутній, але тверезий розрахунок зазвичай перемагає. Солідний провенанс (історія походження і володіння твору) та рідкісність можуть спричинити зростання ціни удвічі або втричі, проте платити у п’ять-десять разів дорожче від цінового діапазону, притаманного певним творам, колекціонер не стане, незалежно від того, чи мова йде про роботи такого всесвітньо відомого митця, як Модільяні, чи його менш відомого колеги.
Джерела:
1. Amedeo Modigliani. Barnebys
2. Bellardi M. Amedeo Modigliani: The Memorable 1984 Hoax. Modigliani 1909
3. Esterov M. The Art Market’s Modigliani Forgery Epidemic. Vanity Fair. 2017. May 3
4. Kirpalov A. Why Are Amedeo Modigliani’s Artworks Often Forged? The Collector. 2023. Aug. 12
Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА
|
