 |
 |
 |
|
НЕЗВИЧАЙНІ ТЕХНІКИ СУЧАСНОГО ЖИВОПИСУ
16 серпня 2025 року
У статті авторами розповідається про оригінальні експерименти митців ХХ–ХХI століть. Автори показують, як художники відмовилися від класичних інструментів і фарб, створюючи роботи з використанням найнеочікуваніших матеріалів. Так, Джанет Собель і Джексон Поллок застосовували метод «дріппінгу» – розбризкування фарби, Енді Воргол експериментував з оксидаційним живописом, Деміен Герст створював картини на полотнах, що оберталися, Ден Колен працював із жувальною гумкою, а Джон Кнут залучав до творчості мух. Кожна з цих технік стала своєрідним викликом традиційному мистецтву й водночас отримала визнання на арт-ринку. Приклади доводять, що сучасний живопис може народжуватися з найнесподіваніших і навіть абсурдних ідей, проте все одно залишатися частиною культурної спадщини.
Живопис ХХ-ХХІ ст. вирізняється неабияким розмаїттям стилістичних напрямків та незвичайних технік, які раніше видалися б нехудожніми і просто абсурдними. Експерименти митців поступово вийшли не лише за межі традиційних матеріалів та інструментів, а й розширили уявлення про те, хто може виконувати роботу художника. Експресивне розбризкування замість копіткої роботи пензлем, тілесні рідини або жувальна гумка замість фарби і «шедеври», написані хатніми мухами, – усе це може стати мистецтвом і посісти своє місце в історії.
Крапельний живопис Джексона Поллока та Джанет Собель
В середині ХХ ст. новаторська техніка відомого американського художника-абстракціоніста Джексона Поллока (1912-1956) зробила революцію у живописі: виявилося, що картини можна писати, просто розбризкуючи фарбу над полотном, розкладеним на підлозі. Свій новий метод митець назвав «дріппінгом» (англ. «dripping» – «розбризкування»), і хоч усі лаври за це відкриття дісталися саме Поллоку, насправді винахідницею нового способу нанесення фарби була мисткиня українського походження Джанет Собель (1894-1968), і сам Поллок не приховував, що абстракції Собель справили на нього значний вплив.
Джанет Собель, Без назви (1946), картон, олія, емаль, 36 х 46 см. Приватна колекція. Зображення: © Janet Sobel. Фото: © The Museum of Modern Art/Licensed by SCALA
Народившись у Катеринославі (колишня назва міста Дніпро), у підлітковому віці Джанет Собель, у дівоцтві – Дженні Леховська, разом із родиною емігрувала до Нью-Йорку, де згодом вийшла заміж і стала матір’ю п’ятьох дітей, що не завадило простій домогосподарці захопитися живописом, надихнувшись прикладом свого дев’ятнадцятирічного сина. Завдяки кільком колективним та персональним виставкам всередині 1940-х рр. Собель швидко стала відомою у нью-йоркських авангардних колах, а відома галеристка і колекціонерка Пеґґі Ґуґґенхайм називала мисткиню найкращою серед усіх американських художниць. Упродовж кількох років творча манера Собель зазнала помітних змін – від наївних картин у стилі Марка Шагала до новаторських безпредметних зображень, створених бризками фарби, які незабаром дали поштовх до розвитку експресивного абстракціонізму Поллока.
Джексон Поллок, Номер 17А (1948), МДФ, олія, 112 х 86,5 см. Приватна колекція. Зображення: © Pollock-Krasner Foundation. Фото: Kent Baldner через Flickr.com, ліцензія CC BY-NC-SA 2.0
Подальша доля двох художників, які працювали у схожій техніці, склалася по-різному: Джексон Поллок загинув у віці сорока чотирьох років на піку своєї слави, спричинивши напідпитку смертельну автокатастрофу; Джанет Собель прожила сімдесять п’ять років, але померла у цілковитому забутті. Вже наприкінці 1940-х художниця зникла із нью-йоркської арт-сцени, переїхавши до Нью Джерсі, а через погіршення стану здоров’я більше не могла займатися олійним живописом і перестала брати участь у виставках. Забутий спадок Джанет Собель наново відкрили всередині 2000-х, а інтерес арт-ринку до її творів помітно пожвавився лише останніми роками. Поки що найвища ціна за одну з картин художниці, придбану у 2023 р. на аукціоні «Філіпс», становить 76,2 тис. дол. Ціни на твори Джексона Поллока, який здобув репутацію найвидатнішого американського митця, звичайно, на кілька порядків вищі: у 2015 р. його картина «Номер 17А» була продана під час приватної угоди за 200 млн дол., ставши одним з найдорожчих творів мистецтва у світі.
Оксидаційний живопис Енді Воргола
Термін «оксидаційний живопис», який зазвичай асоціюється з іменем Енді Воргола (1928-1987), має в англійській мові доволі прямолінійний синонім – «piss painting» («живопис сечею»). Ідея писати картини у такий незвичний спосіб спала на думку королю поп-арту наприкінці 1970-х рр. і, як завжди, всю рутинну роботу на себе узяли його асистенти. Кілька помічників художника, напоєних пивом, ставали над полотнами, попередньо вкритими мідною фарбою, і мочилися, виписуючи абстрактні візерунки, внаслідок чого непросохлий кольоровий шар окислювався, набуваючи різних відтінків зеленого й синього. За словами одного зі співробітників Воргола, це була своєрідна пародія на Джексона Поллока, про якого ходили чутки, ніби видатний митець справляв природну потребу на свої картини, перш ніж віддати їх покупцеві, який йому не подобався.
Енді Воргол, Оксидаційний живопис (диптих) (1978), полотно, металевий пігмент, змішана техніка, 101,6 х 76,2 см. Приватна колекція. Зображення: © Andy Warhol Foundation for the Visual Arts / Artists Rights Society (ARS), New York. Фото: theincubator.live
Особливість оксидаційного живопису – здатність за несприятливих кліматичних умов перейти із твердого у рідкий стан. Вже самому Ворголу довелося спостерігати, як внаслідок інтенсивного освітлення та підвищення температури повітря під його картинами, представленими на виставці у Парижі, утворювалися темні калюжки. Те саме може трапитися за низької температури і надмірної вологості, що й сталося у 2020 р. у Музеї Воргола в Піттсбурзі, коли у закладі тимчасово вимкнули клімат-контроль. Та не біда – «Банк Америки» виділив музею щедрий ґрант на дослідження і консервацію творів.
Енді Воргол, Жан-Мішель Баскія (1982), полотно, металевий пігмент, акрил, шовкографія, сеча, 101,6 х 101,6 см. Приватна колекція. Зображення: © Andy Warhol Foundation for the Visual Arts / Artists Rights Society (ARS), New York. Фото: © Christie’s.
Абстрактні картини Воргола із серії «Оксидаційний живопис», датовані 1977-1978 рр., можуть коштувати від 100 тис. дол. за маленьку картинку до 3,5 млн дол. за великий формат. Але трапляються й значно дорожчі роботи, у створенні яких було застосовано «piss painting». У 1982 р. художник поєднав нетрадиційну техніку із добре знайомою шовкографією, зобразивши на характерному плямистому окисленому тлі портрет свого друга, молодого митця Жана-Мішеля Баскії. Цей рідкісний портрет Воргол «оросив» особисто, не вдаючись до послуг асистентів. Можливо, саме тому витвір отримав таку високу ціну?.. У 2021 р. оксидаційну картину під назвою «Жан-Мішель Баскія», яка тривалий час перебувала у колекції американського мільярдера Пітера Бранта, виставили на аукціон «Крістіс» із попередньою оцінкою у 20 млн дол., та остаточна ціна продажу перевищила очікування більш ніж вдвічі, досягши 40,1 млн дол.
Живопис обертання Деміена Герста
Британський художник-мультимільйонер Деміен Герст (нар. 1965) відомий своєю провокативністю, а також активним залученням асистентів, які виконують левову частку його творів. У 1995 р. для створення серії картин «Живопис обертання» («Spin paintings») Герст вдався до іншого «помічника» – машини, яка з великою швидкістю, ніби платівку на програвачі, обертала розміщене на ній полотно, а художник, стоячи на драбині, лив зверху фарби. Результатом ставало абстрактне зображення, схоже на вибух зірки з численними різнокольоровими променями.
Деміен Герст, Прекрасна, любовна, надихаюча, піднесена, тремтяча картина (1997), полотно, емаль, діаметр 213,4 см. Приватна колекція. Зображення: © Damien Hirst and Science Ltd., усі права застережено DACS. Фото: Marcelo Nava через Flickr.com, ліцензія CC BY-NC-ND 2.0
Герст не був першовідкривачем нового методу, натрапивши на «диво-машину» для створення картин ще у ранньому дитинстві під час шкільного свята, кілька років по тому майбутній художник знову побачив схожий пристрій, переглядаючи популярне дитяче телешоу. У 1993 р. молодий і вже доволі відомий митець нарешті спробував відтворити цей метод самостійно під час участі в авангардному фестивалі з цікавою назвою «Свято, гірше за смерть». Разом з іншим молодим художником із дещо схожим прізвищем, Ангусом Фейргерстом, Герст вбрався у костюм клоуна і встановив ярмаркову ятку, де за допомогою електродриля виготовляв невеличкі картини. Причепивши до дриля шмат дерева так, щоб він обертався, і поклавши зверх аркуш паперу, пристрій вмикали, поливаючи папір звичайною фарбою для стін і отримуючи у такий спосіб абстрактний твір вартістю лише 1 фунт стерлінгів. Два роки по тому Герст налагодив виробництво великої серії «Живопис обертання», який продавався вже за значно солідніші суми. Для робіт з даного циклу характерна кругла форма та довгі назви на кшталт «прекрасна, неймовірна, надихаюча, захоплива картина». У 2008 р., коли аукціонні продажі Деміена Герста досягли піку, одне з великих круглих полотен пішло з молотка на аукціоні «Сотбіс» за 1,8 млн дол. Проте наступного року аукціонний ринок художника обвалився і відтоді низка його творів, зокрема й тих, що належать до серії «Живопис обертання», втратила частину колишньої вартості. Головною проблемою на ринку Герста називають перенасичення, яке й призвело до падіння цін всупереч «золотому» правилу арт-ринку, яке вимагає постійного зростання вартості. Для таких всесвітньо відомих брендів як Деміен Герст, який керує великим підприємством і має відданих шанувальників серед мільярдерів, такий спад може й не стати катастрофою, проте для менш відомих художників зниження ціни зазвичай ставить хрест на подальшій кар’єрі.
«Жувопис» Дена Колена
«Жувописом» (саме так, через літеру «у») американський художник Ден Колен (нар. 1979) почав займатися у 2008 р. Його абстрактні полотна, натхненні згаданим Джексоном Поллоком, на перший погляд можуть здатися олійним або акриловим живописом, виконаним пастозними мазками, але ті, кому пощастило бачити ці витвори на власні очі, могли за характерним запахом ментолу і фруктових ароматизаторів відразу здогадатися, що це не проста фарба. Роблячи свої перші кроки у «жувописі», Колен разом з асистентами упродовж кількох днів пережовував численні різнокольорові гумки, проте матеріалу, над яким ретельно працювали їхні щелепи, вистачило лише на три картини. Тоді художник вдався до значно ефективнішого методу – нагрівання, яке швидко робило розплавлену гумку схожою на густу акрилову фарбу.
Ден Колен, 53-я і 3-я (2008), полотно, жувальна гумка, 152,4 х 240 см. Приватна колекціяю Зображення: © Dan Colen. Фото: © Sotheby’s.
Охочих придбати абстракцію із солодкавим ароматом не бракувало, особливо після того, як всесвітньо відомий арт-дилер Ларрі Ґаґосян у 2010 р. влаштував Дену Колену персональну виставку в одній зі своїх розкішних нью-йоркських галерей. Після співпраці з Ґаґосяном вартість робіт художника стрімко злетіла, досягнувши кількасот тисяч доларів, а на престижних торгах «Сотбіс» у 2013 р. аукціонна ціна однієї з «жувальних» картин досягла майже 1,1 млн дол. Та спекулятивний ажіотаж тривав недовго: у 2016 р. ціни на твори Колена почали так само стрімко падати і сьогодні його абстракції коштують переважно до 50 тис. дол.
«Мухопис» Джона Кнута
Що робить більшість людей, коли бачить засиджену мухами картину? Зазвичай ретельно витирає, аби позбутись прикрих темних цяточок, які псують вигляд будь-чого. Та для художника Джона Кнута (нар. 1978) мушачий послід – це кольоровий пігмент, ба більше – окремий вид мистецтва. Митець із Лос-Анджелеса перетворив мух на своїх асистентів, купуючи у спеціалізованій крамниці тисячі личинок і випускаючи їх у закритий намет із розміщеними у ньому полотнами, на яких незабаром починають «працювати» дорослі комахи. Протягом свого короткого кількатижневого життя мухи лишають на картинах численні крапочки, мимоволі виконуючи функцію художників-пуантилістів (спробуймо лише уявити дзижчання тисяч окрилених «митців»).
Джон Кнут, Висока дисперсія (2015), полотно, акрил, мушачий послід, 91,44 х 152,4 см. Приватна колекція. Зображення і фото: © John Knuth через Flickr.com, усі права застережено.
Перші засиджені абстракції були виконані у традиційній для мух коричневій кольоровій гамі, але колір посліду залежить від того, чим харчуються комахи. Натхненний цим фактом, замість їжі з фаст-фуду «господар мух» почав годувати своїх помічників цукром із додаванням акрилових фарб, заздалегідь продумуючи колористичне рішення і композицію. Коштують картини Джона Кнута наразі від 700 дол. до 20 тис. дол.
Список використаних джерел:
1. Capital gains and losses in the Contemporary art field. Artprice.com. 2021. 17 Aug
3. Comenas G. Andy Warhol's Piss Paintings. Warholstars.org
5. Moya Ford L. Why Did Art History Marginalize Janet Sobel? Hyperallergic. 2024. May 6
6. Oxidation Paintings. The Andy Warhol Museum
8. Vogel C. A Wild Trip From Bathroom to Gallery. The New York Times. 2010. September 9
Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА
|
