ЕМПІРИЧНА ФОРМУЛА ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА

09 червня 2025 року

Вартість творів мистецтва формується переважно через аукціонні продажі, які задають верхню межу ринкової ціни. Проте мистецтво продається також у галереях, на ярмарках та в приватному порядку, і в кожному випадку важливо точно визначити його ціну. Особливо актуально це для живопису — найбільш поширеної категорії культурних цінностей та привабливого об’єкта інвестування. На відміну від нерухомості чи техніки, мистецтво не оцінюється за класичними економічними принципами (корисність, заміщення, найефективніше використання), а ґрунтується на ірраціональних чинниках: ім’я автора, провенанс, попередні продажі, експонування в музеях тощо.

Аукціонні продажі творів мистецтва формують верхню межу їх вартості. Крім аукціонів твори мистецтва продаються в галереях, на арт-ярмарках та на інших майданчиках і скрізь ціна є одним з визначальних факторів їх успішної реалізації. В зв’язку з цим проблема визначення вартості творів мистецтва важлива як в теоретичному аспекті так і в практичному розумінні. В практиці вартісної оцінки культурних цінностей особливого значення набуває оцінка творів живопису, оскільки вони становлять левову частку обігу культурних цінностей і стають все більш привабливим інвестиційним активом.

Розкриття поняття вартості творів мистецтва та й взагалі об’єктів культурних цінностей є важливим оскільки оцінка їх вартості базується на принципах, що відрізняються від загальноприйнятих при оцінці принципів корисності, заміщення, очікування та найкращого і найбільш ефективного використання. В той час як саме ці принципи є визначальними при встановленні вартості нерухомості, машин та обладнання та іншого майна, то при встановленні вартості творів мистецтва визначальними є так звані ірраціональні складові вартості, як то: авторство, майданчик продажу, провенанс, історія продаж, наявність у відомих музеях, колекціях, тощо.

В економічних науках, зокрема в теорії вартісної оцінки, отримали розвиток методологічні засади і методи оцінки майна. Оцінка вартості здійснюється в рамках трьох методичних підходів – витратного порівняльного та дохідного. Вартість творів мистецтва базується, в першу чергу, на нематеріальних складових вартості, які визначають їх символічну цінність. Естетичне, наукове, культурне, історичне значення твору не піддається однозначній трансформації у загальноприйняті у вартісній оцінці правила та формули визначення величини певного виду вартості об’єкта оцінки, а тим більше у визначення величини ринкової вартості. Вимірювання ірраціональної нематеріальної складової вартості культурних цінностей є надскладним завданням в теорії та практиці вартісної оцінки. В той же час ця нематеріальна, своєрідна духовна складова культурних цінностей становить вагому частину величини всієї вартості, а для тих об’єктів, що продаються на конкурентних ринках – аукціонах, ярмарках і т.п. ця складова становить основну частину вартості. Переконливим доказом цьому є підробки, цінність яких стає мізерною, коли з’ясовується, що річ є підробкою, хоч до встановлення цього ця річ цінилась дуже високо.

Завжди при продажах творів мистецтва на аукціонах встановлюється орієнтовна вартість того чи іншого твору, так званий естімейт твору. Для встановлення величини естімейту застосовуються різні методики, які є свого роду «ноу-хау» кожного аукціону, що пропонує до продажу твори мистецтва. Естімейт твору живопису є своєрідним маяком для потенційних покупців в їх бажанні стати власником твору. Крім естімейту важливе значення має і резервна ціна твору, яку встановлюють продавці. Реалізація твору на аукціоні відбувається лише за умови, що аукціонна ціна або іншими словами «молоткова» ціна аукціону, перевищить резервну ціну. В процесі конкурентних змагань покупців на аукціоні ціна придбання може бути набагато вищою від естімейту і на порядок відрізнятись від ціни естімейту. Це ще раз підкреслює складність визначення вартості творів живопису – естімейт визначали спеціалісти аукціону з оцінки, а результат аукціону в рази вищий від естімейту.

Однією з таких відомих методик є модель оцінки художніх активів, яка використовується австрійською компанією Kunst Asset Management GmbH, Austria [1] для оцінки творів мистецтва, які мають інвестиційну якість. В той час як інститути, що займаються реалізацією творів живопису, розробляють свої методики в рамках порівняльного підходу, де пропонуються спеціальні експертні методи врахування ірраціональної складової кожного оцінюваного твору, деякі автори [2, 3, 4] розробили методики оцінки вартості культурних цінностей в рамках витратного підходу. Суть останніх методик та інших методик [5] витратного підходу полягає в збільшенні на певний відсоток (певну суму) так званої базової вартості створення предмета культурних цінностей. Величина збільшення якраз і визначається саме ірраціональною (нематеріальною) складовою, що притаманна саме цьому предмету мистецтва. Різниця між цими методиками полягає як у способі обчислення базової вартості твору так і методах обчислення збільшення базової вартості на величину вартості ірраціональної (нематеріальної) складової.

Не вдаючись в детальний аналіз кожної з цих методик, зазначимо, що їх основним недоліком є необхідність врахування багатьох параметрів (факторів) при обрахунку вартості, вибір яких є дуже суб’єктивний через відсутність критеріїв їх вибору. Через суб’єктивізм методик неможливо рекомендувати якусь із них одну для застосування при визначенні вартості, зокрема естімейту, твору мистецтва. Автори цих методик намагаються широко популяризувати їх, однак знаходять небагато послідовників і вони є мало застосовуваними для оцінки творів мистецтва.

В той же час природно виникає питання щодо можливості формалізувати відчуття покупців творів – музеїв, колекціонерів, арт-дилерів, інвесторів, експертів-мистецтвознавців відносно сприйняття ними не самих творів мистецтва як таких, а через їх вартості в обігу на арт-ринку. І для встановлення початкових цін для продажу творів мистецтва на аукціонах, ярмарках, виставках і т.п. бажано мати певні математичні вирази, які забезпечували б можливість встановлення вартостей творів мистецтва, хоча б в певних прийнятних межах. При цьому бажано, щоб встановлення таких вартостей було б можливо з використанням мінімуму параметрів, які є очевидними і основними ціноутворюючими.

Найбільш очевидним параметром, що істотно впливає на ціну є рейтинг автора твору. Поняття рейтингу автора є доволі невизначеним поняттям з точки зору набору критеріїв, які б давали можливість чітко визначати величину рейтингу того чи іншого митця. Слід зазначити, що певні спілки митців публікують рейтинги своїх членів, де рейтинг визначається з врахуванням цілого ряду факторів шляхом обговорень і голосувань експертів. При цьому ціни продаж творів автора є часто другорядними факторами при визначенні рейтингу автора.

З точки зору цінності твору мистецтва у грошовому виразі визначальним фактором є так званий вартісний рейтинг VR (value rating) автора твору. VR визначається за результатами продаж на глобальних та на локальних арт-ринках, перевага при цьому надається всесвітньо відомим аукціонам Christie`s i Sotheby`s, яким притаманна верхня цінова межа продаж, а значить і максимальний VR авторів. Більше того, результати цих аукціонів є найбільш прозорими, а ще на цих аукціонах частота продаж одних і тих же авторів найвища з усіх арт-майданчиків в найвищому ціновому діапазоні. Через це найвищий VR авторів слід брати саме з цих аукціонів, а нижчі VR будуть визначатись аналізуючи результати продажів на всесвітньо відомих аукціонах Christie’s i Sotheby’s можна спостерегти, що ціни продажів творів мистецтва на цих аукціонах можна формалізувати за правилом у повному тексті статті.

В залежності від ціни проданої на аукціонах картини і визначається вартісний рейтинг художника. А знаючи вартісний рейтинг художника (автора) твору можна встановити можливу ціну реалізації цього твору на аукціоні Christie’s i Sotheby’s, та й взагалі ціну реалізації твору. Неоднозначність ціни, що визначена лише з врахуванням рейтингу, виникає лише через ірраціональний фактор, який залежить як від самої організації продажу – через аукціон, галерею, приватним чином, передпродажної підготовки так і від самої атмосфери проведення продажу – часу та місця продажу, участі зацікавлених покупців з певними прагненнями щодо придбання саме цього твору, провенансу твору, тощо.

Запропонована формула визначення вартості твору може бути застосована і для визначення вартості естімейту на аукціонах, в тому числі на Christie’s i Sotheby’s, та інших арт-майданчиках, зокрема для визначення вартості продажу на крупних ярмарках, в галереях, при купівлі-продажу творів мистецтва колекціонерами. Для цього слід покласти індекс ірраціональності спочатку рівним нулю (irr=0) для встановлення нижнього порогу можливої ціни твору, а взявши irr=1, отримаємо верхню межу можливої вартості твору. Індекс irr показує, наскільки унікальним є саме цей твір художника: тема, техніка, стан, історія власності тощо.

Ефективність запропонованої формули продемонструємо на прикладах:

1. Леонардо да Вінчі, «Спаситель світу» — $450 млн у 2017 р.

СВ = $450, VR = 10, irr = 1 → C = $450 млн

2. Віллем де Кунінг, «Обмін» — $300 млн у 2015 р.

СВ = $300, VR = 10, irr = 1 → C = $300 млн

3. Поль Сезанн, «Гравці в карти» — $250 млн у 2011 р.

СВ = $250, VR = 10, irr = 1 → C = $250 млн

4. Українські художники (Іван Марчук, Анатолій Криволап):

При VR = 6 і irr = 0,6 ціна твору може сягати до $175 000.

Запропонована формула є універсальним інструментом для оцінювання творів мистецтва, що поєднує простоту з ефективністю. Вона дозволяє оцінити твір без надмірної суб’єктивності та допомагає у встановленні стартових цін на аукціонах і арт-ринку загалом.

Література.

1. Скатерщиков С, Кориневский В, Яковенко О, Пихлер К, Цимке, Н. Хансен Т. Руководство по инвестированию на рынке предметов искусства. М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 224 с.

2. Соловьев В.Д. Определитель стоимости живописи. М.: Эксперт-Клуб, 2005. – 800 с.

3. Рождественский А.Е. Рыночная стоимость нематериального актива как актива представлений. Наукоемкие технологии. 2002, т.2, №31.

4. Тамойкин Д.М., Тамойкин М.Ю. Опыт практического пользования Методом ТЭС по оценке антиквариата в качестве единого международного стандарта. // НП СМАО Оценочная деятельность – Бюллетень Некоммерческого Партнерства «Саморегулируемая межрегиональная ассоциация оценщиков». – 2006 г., №3 (с. 51-62).

5. Індутний В.В. Оцінка пам’яток культури. СПД Моляр С.В.,2009. -537с.

Степан МАКСИМОВ