Найдорожчі скультури світу

НАЙДОРОЖЧІ СКУЛЬТУРИ СВІТУ

06 жовтня 2025 року

Стаття знайомить читача з найдорожчими скульптурами світу та їхніми творцями — Альберто Джакометті, Джеффом Кунсом і Константіном Бранкузі. У матеріалі подано історії створення легендарних робіт, таких як «Чоловік, що вказує», «Чоловік, що йде», «Кролик» і «Вишукана молода дівчина», які стали справжніми шедеврами сучасного мистецтва. Автори розповідають про шлях митців, мистецькі пошуки, курйозні випадки й рекордні аукціонні продажі, що зробили ці скульптури світовими сенсаціями. Стаття підкреслює, як інноваційні ідеї та сміливі експерименти скульпторів змінили уявлення про мистецтво XX–XXI століть.

The-most-expensive-sculptures-in-the-world_01

Альберто Джакометті, Константін Бранкузі, Джефф Кунс – усі ці митці прославилися своїми скульптурами, які на арт-ринку нового тисячоліття отримали найвищі оцінки. Хоча у минулому столітті дехто зі згаданих художників потрапляв у незручні ситуації, оскільки не всі були готові визнати їхні новаторські твори за справжнє мистецтво. Отож, пропонуємо читачам невеликий «хіт-парад» найдорожчих скульптур, які зрештою принесли своїм творцям світове визнання і продовжують справляти враження на багатьох не лише своїми формами, а й захмарними цінами.

1. Альберто Джакометті, Чоловік, що вказує (1947) – 141,3 млн дол

The-most-expensive-sculptures-in-the-world_02

Скульптура Альберто Джакометті «Чоловік, що вказує» (1947) та відвідувач виставки. Твір мистецтва: © Estate of Alberto Giacometti.

Фото: © Mari Keeler Cornwell, CC BY-NC-ND 2.0 через flickr.com

Вже не одне десятиліття твори італійсько-швейцарського художника Альберто Джакометті (1901-1966) залишаються найдорожчими зразками скульптури. Популярним митець став ще за життя: на початку 1930-х рр. Джакометті приєднався до французьких сюрреалістів та отримав успіх як автор невеликих скульптур із улюбленими багатьма сюрреалістами «фрейдистськими» сюжетами – несвідоме, сновидіння, взаємодія чоловічого та жіночого начал. Та на початку 1940-х манера скульптора помітно змінилася: від робіт, у яких переважали геометричні форми, художник перейшов до зображення тонких видовжених людських постатей, які найвище цінуються його колекціонерами. Фігури, які непорушно стоять або ж невідомо куди крокують, в багатьох викликають враження беззахисності цих персонажів, яких знавці творчості Джакометті та арт-критики часто називають відображенням екзистенційних проблем – сенсу життя, самотності, смерті. І не дивно: скульптор був близьким другом філософа-екзистенціаліста Жана-Поля Сартра. Але крім поглядів друга-інтелектуала та жаху, пережитого під час втечі з Парижа, на який насувалися німецькі війська, на роботу Джакометті неабиякий вплив справила подія, яку сам він вважав доленосною: у 1938 р. під час нічної прогулянки на художника налетів автомобіль, за кермом якого була нетвереза водійка. Невдовзі після травми у майстерні Джакометті з’являються надзвичайно тендітні крихкі скульптури, які спершу були мініатюрними, а незабаром постають і високі фігури у людський зріст. У планах, які митець не встиг реалізувати, була й тонка скульптура висотою майже 8 метрів.

У травні 2015 р. на аукціоні «Крістіс» у Нью-Йорку світовий рекорд на ринку скульптури встановила робота Джакометті «Чоловік, що вказує», яку придбали за 141,3 млн дол. Ім’я щедрого покупця не розголошувалося, але журналісти довідалися, що ним став американський мільярдер, менеджер хедж-фонду з Коннектикута Стівен Коен. Раніше бронзова фігура висотою близько 177 см перебувала у колекції арт-дилера П’єра Матісса, сина відомого художника Анрі Матісса, упродовж другої половини ХХ ст. змінивши ще кількох приватних власників. Решта п’ять екземплярів «Чоловіка, що вказує» розійшлися по світових музеях.

2. Альберто Джакометті, Чоловік, що йде І (1961) – 104,3 млн дол

The-most-expensive-sculptures-in-the-world_03

Альберто Джакометті, Чоловік, що йде І (1961), бронза, см.

Фото: © Mari Keeler Cornwell, CC BY-NC-ND 2.0 через flickr.com

Попередній ціновий рекорд належав іншій роботі Альберто Джакометті, «Чоловік, що йде І» (1961), яка у 2010 р. пішла з молотка на аукціоні «Сотбіс» у Нью-Йорку за 104,3 млн дол. Скульптура справді знакова: разом із портретом самого Джакометті твір був зображений на банкноті номіналом 100 швейцарських франків, але зник з неї у 2019 р., коли було розроблено новий дизайн купюри. Продавцем, який виставив цінний лот на продаж у «Сотбіс», був німецький «Dresdner Bank AG», а боротьба за «трофей» між учасниками аукціону тривала упродовж восьми хвилин, що для мистецьких торгів – ціла вічність, адже зазвичай для вирішення подальшої долі лоту цілком достатньо хвилини. Незабаром допитливі журналісти встановили особу анонімного покупця, який придбав скульптуру по телефону: переможницею торгів була мільярдерка Лілі Сафра, вдова бразильського банкіра сирійського походження Едмонда Сафра.

Високий попит на твори Альберто Джакометті очікувано має побічний ефект – значну кількість підробок, які з’являлися ще за життя художника. Та сама картина спостерігається й на ринку робіт молодшого брата, Дієго Джакометті, який сам був скульптором та часто допомагав у роботі Альберто: за оцінками експертів, від 65% до 80% творів Дієго Джакометті, які продавалися на світових аукціонах наприкінці ХХ ст., виявилися несправжніми [1]. Крім того, його ім’я та біографія були використані сумнозвісним німецьким фальсифікатором Лотаром Зенке, якому вдалося продати понад двісті підробок, діючи під вигаданим іменем імперського графа Вальдштейна та розповідаючи легенду про дружбу з Дієго Джакометті, який нібито подарував шляхетному графу безліч скульптур свого більш успішного брата Альберто. Афера була викрита у 2009 р.: на великому складі у місті Майнц поліція знайшла понад тисячу характерних тонких фігур у манері Альберто Джакометті, які Зенке отримував з Нідерландів. Шахрай отримав дев’ять років ув’язнення, більшість підробок знищили, за винятком тих, які встигли придбати ошукані колекціонери, тож існує ризик, що колись ці речі знову можуть потрапити на ринок [2]. Незабаром стало відомо, що центральною фігурою угруповання, до якого входив Зенке, був нідерландський фальсифікатор Роберт Дріссен, а на замовлення останнього підробки постачали з ливарних майстерень Таїланду. Відбувши кілька років у в’язниці, Дріссен оселився у своєму улюбленому Таїланді, де тепер цілком легально під власним іменем створює і продає копії скульптур Джакометті.

3. Альберто Джакометті, Колісниця (1950) – 101 млн дол.

The-most-expensive-sculptures-in-the-world_04

Альберто Джакометті, Колісниця (1950), пофарбована бронза на дерев’яній основі, 144,7 см. Зображення: © Estate of Alberto Giacometti.

Фото: David and Jessie Cowhig, PDM 1.0 через flickr.com

І знову твір Альберто Джакометті… Одним з образів, який надовго захопив скульптора, стала колісниця, і не так через інтерес до стародавньої історії, а внаслідок згаданого нещасного випадку, коли митець, збитий автівкою, опинився з переламом ноги у лікарні, де несподівано був зачарований виглядом і звуком візків, на яких медсестри розвозили пляшки з ліками. Упродовж багатьох років Джакометті звертався до цього спогаду, який врешті-решт у 1950 р. був втілений в образі колісниці із тендітною фігурою.

У листопаді 2014 р. один із шести екземплярів «Колісниці» виставили на продаж у нью-йоркському відділенні «Сотбіс», та цього разу охочих торгуватися майже не було: лише один учасник зробив ставку у розмірі 90 млн дол., за яку лот було продано (разом із премією покупця остаточна ціна продажу склала 101 млн дол.). Покупцем виявився згаданий вище Стівен Коен, який наступного року за рекордну суму придбає іншу скульптуру Джакометті, «Чоловіка, що вказує».

4. Джефф Кунс, Кролик (1986)– 91,1 млн дол.

The-most-expensive-sculptures-in-the-world_05

Джефф Кунс, Кролик (1986), неіржавна сталь, 104,1 х 48,3 х 30,5 см.

Зображення: © Jeff Koons. Фото: Jim Linwood, CC BY 2.0 через flickr.com

Блискучі скульптури, які у металі відтворюють форми надувних іграшок у вигляді звірів, – впізнавана «фішка» американського художника Джеффа Кунса. Одна з таких робіт, дзеркальний сріблястий «Кролик», у 2019 р. на «Крістіс» у Нью-Йорку була придбана за 91,1 млн дол., що зробило Кунса найдорожчим живим митцем. Найвищу ставку запропонував арт-дилер Роберт Мнучін, який діяв за дорученням клієнта – ним виявився той самий Стівен Коен.

Колись на початку 1980-х молодий Джефф Кунс декілька років працював брокером у сфері фінансових послуг, зокрема у компанії «Сміт Барні», і, добре заробляючи, зміг фінансувати виробництво своїх перших скульптур. Цікаво, що й дилер Роберт Мнучін теж прийшов у світ мистецтва з царини фінансів, маючи за плечима роботу у відомій інвестиційній компанії «Ґолдман Сакс». Крім того, вже неодноразово згаданий великий шанувальник модерного та сучасного мистецтва Стівен Коен є засновником кількох хедж-фондів. Ця чудова трійка наочно свідчить про зближення арт-ринку та фінансового сектору.

Попри те, що скульптури Джеффа Кунса зовні скидаються на прості, лише збільшені, дитячі іграшки, їхнє виробництво може потребувати років копіткої роботи, якою займаються численні співробітники та підрядники. Колекціонери, які бажають першими отримати цю розкіш, мають сплатити авансом, та через постійні перенесення строків здачі роботи – а Джефф Кунс відомий своїм перфекціонізмом і внесенням змін у робочий процес – кілька невдоволених клієнтів вже зверталися до суду [3]. Рекордно довгим стало виробництво скульптури «Плей-До», яка зображає велику гору різнокольорового пластиліну (прототипом стала пірамідка, зліплена маленьким сином Джеффа Кунса): робота над витвором тривала майже двадцять років.

5. Константін Бранкузі, Вишукана молода дівчина (Портрет Ненсі Кунард) (1932) – 71,2 млн дол

The-most-expensive-sculptures-in-the-world_06

Константін Бранкузі, Вишукана молода дівчина (Портрет Ненсі Кунард) (1932), полірована бронза з різьбленою мармуровою основою, 80 см.

У травні 2018 р. на аукціоні «Крістіс» одним з найдорожчих лотів вартістю 71,2 млн дол. стала скульптура «Вишукана молода дівчина (Портрет Ненсі Кунард)» французько-румунського художника Константіна Бранкузі (1876-1957). Ім’я покупця залишилося таємницею, але відомо, з чиєї колекції походив твір, – американців Елізабет та Фредеріка Стаффордів. Скульптуру Бранкузі подружжя придбало ще у далекому 1955 р. за 5 тис. дол. безпосередньо в її автора, який пройшов шлях від скромного селянина до одного з найвидатніших митців ХХ ст. Змалку майбутній художник пас овець на схилах Карпат, а у віці одинадцяти років втік з дому до міста Крайова, де поневірявся по різних роботах і зрештою отримав освіту професійного різьбяра. Згодом було навчання і перші успіхи скульптора у Будапешті, мюнхенський період життя, а у 1904 р. Константін Бранкузі остаточно оселився в Парижі, увійшовши до кола авангардних митців. Вже на початку 1910-х скульптор мав міжнародне визнання: завдяки підтримці друга, відомого художника Марселя Дюшана, твори Бранкузі почали виставляти і непогано продавати у США.

Музою, яка надихнула скульптора на «Вишукану молоду дівчину», була англійська аристократка, світська левиця, журналістка Ненсі Кунард (1896-1965), відома своєю активною роботою в Іспанії під час громадянської війни, а також численними романами з художниками, письменниками, музикантами. Бранкузі познайомився з Кунард у 1923 р., та чи був між ними любовний зв’язок, достеменно невідомо, до того ж нова муза ніколи не позувала скульптору, тривалий час навіть не здогадуючись, що той присвятив їй такий незвичайний портрет (дві версії твору були виконані з дерева протягом 1925-1927 рр., а у 1932 р. відлиті у бронзі). У роботі Бранкузі, як і багатьох модерністів початку ХХ ст., помітний вплив традиційного африканського мистецтва, яким захоплювалася й Ненсі Кунард: на її руках завжди були масивні африканські браслети з дерева та слонової кістки, а під час ефектних фотосесій – десятки таких прикрас.

The-most-expensive-sculptures-in-the-world_07

У той час, коли Константін Бранкузі ще перебував під враженням від екстравагантної англійки, з одним його твором трапився курйозний випадок, який разом з тим мав вагомі юридичні наслідки. У 1926 р. митець створив лаконічну скульптуру «Птах у космосі» і надіслав одну з її версій до Нью-Йорку, де мала відбутися виставка під кураторством Марселя Дюшана. Але у США стався конфуз: американські митники відмовилися визнавати за твір мистецтва тонкий шматок полірованої бронзи довжиною майже півтора метри, який своїми обрисами лише віддалено може нагадувати пташине перо. Оскільки форма «Птаха у космосі» аж ніяк не була схожа на справжнього птаха, службовці віднесли предмет до категорії «Кухонне начиння та лікарняне приладдя». Чи було це образливим для художника, то вже інше питання – головне, що ввезення цих утилітарних речей, на відміну від предметів мистецтва, обкладалося митом, тож в результаті з Бранкузі стягнули 40% від заявленої вартості твору. Скульптор подав позов і зрештою у 1927 р. суд постановив, що тогочасне законодавче визначення мистецтва, яке передбачало реалістичне відтворення природних об’єктів і людей, було застарілим [4]. Абстракція перемогла митницю.

Посилання:

1. Suffield L. Your Diego Giacometti may well be a fake: Massive fraud network between Besançon, Geneva, Paris, London and New York. The Art Newspaper. 1992. January 1

2. Cases. Giacometti contrefaçon : веб-сайт

3. Halperin J. Behind the Scenes of Two Disgruntled Jeff Koons Collectors’ Legal Battle With Gagosian. Artnet. 2019. March 7

4. Cleary M. K. «But Is It Art?» Constantin Brancusi vs. the United States. MoMA. 2014. July 24

Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА