 |
 |
 |
|
RIGHT TO FOLLOW IN UKRAINE AND ABROAD
June 22, 2026
The article examines the features of the resale right — a mechanism for protecting the interests of authors of works of art, which provides for the artist or his heirs to receive remuneration from the resale of the original work. The history of the emergence of this right, its consolidation in the legislation of Ukraine and international practice are analyzed. The material reveals the procedure for calculating royalties, the conditions for the emergence of the right to remuneration, the role of collective management organizations, and also compares the Ukrainian approach with the practice of the European Union and countries where such a right is not applied. The article also highlights the current problems of implementing the resale right and the balance of interests of authors, heirs, collectors and participants in the art market.
Із розвитком арт-ринку у Європі ще наприкінці ХІХ століття постало питання щодо права митців отримувати певну частку від вартості кожного повторного продажу їхніх творів. Адже предмети мистецтва – звісно, далеко не всі – з часом можуть дорожчати, і непоодинокі випадки, коли витвір, придбаний в художника за безцінь, згодом перетворився на дорогий шедевр, повторний продаж якого приніс наступному власнику (колекціонеру, дилеру) солідні гроші, тоді як сам автор і його спадкоємці залишилися ні з чим. Першими, хто підняв цю проблему, були французькі культурні діячі, а поштовх до дискусії дала наступна подія. У 1889 р. американський колекціонер виставив на одному з французьких аукціонів картину «Анжелюс» Жана-Франсуа Мілле (1814-1875). В результаті активних торгів твір живопису, за який самому Мілле у 1860 р. заплатили 1 000 франків, пішов з молотка за 553 000 франків (110 600 дол. США), а тим часом родина покійного художника продовжувала жити у бідності, нічого з цього не отримавши [1]. Минуло не одне десятиліття, і у 1920 р. у Франції врешті-решт було запроваджено так зване право слідування (фр. «droit de suite») – можливість автора та його спадкоємців отримати грошову винагороду від кожного, наступного за першим, продажу твору. У 1948 р. додатковий пункт про право слідування було внесено до Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, однак країни, у законодавстві яких не передбачене таке право, не зобов’язані дотримуватися цієї норми [2].
Жан-Франсуа Мілле, Анжелюс (1857-1859), полотно, олія, 53,3 х 66 см. Фото: Steven Zucker через flickr.com, CC BY-NC-SA 2.0.
Станом на 1 січня 2024 р. право слідування було запроваджено у 106 країнах світу [3], зокрема й Україні. Згідно статті 30 Закону України «Про авторське право та суміжні права» № 2811-IX від 1 грудня 2022 р. (далі – Закон) «автор має невідчужуване право на одержання справедливої винагороди… як частки відрахувань від кожного продажу оригіналу художнього твору (твору графічного чи пластичного мистецтва, такого як малюнок, колаж, картина, рисунок, гравюра, естамп, літографія, скульптура, гобелен, твір з кераміки та скла, фотографічний твір тощо), оригіналу рукопису літературного або музичного твору, наступного за продажем оригіналу, здійсненим автором (право слідування)» [4]. Таким чином, автор художнього, літературного, музичного твору та його спадкоємці мають можливість отримати справедливу винагороду за правом слідування лише тоді, коли оригінал твору було продано повторно, іншими словами – на вторинному ринку (на первинному ринку під час першого продажу твору право слідування не виникає). Строк дії права слідування такий самий, як і строк захисту майнових авторських прав: тривалість життя автора плюс 70 років по його смерті.
Зі свого боку продавець, який здійснив повторний продаж, зобов’язаний сплатити на користь митця (спадкоємця) певний відсоток винагороди, за винятком окремих випадків, про які буде сказано нижче. Відсоток справедливої винагороди (далі як синонім ми вживатимемо термін «роялті») за правом слідування залежить від ціни повторного продажу. Стаття 30 Закону встановлює наступні ставки:
6 % – для ціни, еквівалентної від 50 євро до 3000 євро включно;
5 % – від 3000,01 євро до 50 000 євро;
3 % – від 50 000,01 євро до 200 000 євро;
1 % – від 200 000,01 євро до 350 000 євро;
0,5 % – від 350 000,01 євро до 500 000 євро;
0,25 % – понад 500 000 євро.
Визначення еквівалентної у євро ціни здійснюється за офіційним курсом Національного банку України на день продажу твору. При цьому загальний розмір роялті за правом слідування з кожного повторного продажу одного оригіналу не може перевищувати еквівалент 12 500 євро.
У разі, коли оригінальний твір повторно продано через аукціон, галерею, крамницю, художній салон чи інший майданчик для торгівлі творами мистецтва, обов’язок сплати роялті покладається на власників таких майданчиків, незалежно від того, чи провадять вони торгівлю від власного імені чи за дорученням іншої особи. Якщо ж повторний продаж відбувається шляхом публічної пропозиції твору у мережі Інтернет (через соціальні мережі, на форумах, через онлайн-тендери, платформи онлайн-оголошень тощо), обов’язок зі сплати роялті покладається на особу, яка зробила публічну пропозицію.
Законом передбачено два випадки, коли продавець звільняється від сплати роялті за правом слідування:
– якщо ціна повторного продажу оригіналу не перевищує еквівалент 50 євро;
– якщо повторний продаж та придбання оригінального твору здійснюється фізичними особами без участі таких посередників як аукціони, галереї, салони тощо та без публічної пропозиції через різноманітні платформи в мережі Інтернет.
Отже, угода щодо продажу твору мистецтва між фізичними особами за умови, що продавець зробив пропозицію у приватному порядку, не передбачає сплати роялті на користь автора твору чи спадкоємців. Не дивно, що багато колекціонерів укладають угоди між собою конфіденційно, уникаючи розголосу.
Як діяти самому автору (спадкоємцеві), якщо його твір було повторно продано через аукціон, галерею, інтернет-платформу, інший торгівельний майданчик? В Україні чинним законодавством передбачений лише один спосіб стягнення роялті на користь автора – через посередництво організації колективного управління (ОКУ). Діяльність цих організацій регулюється Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 2415-VIII від 15 травня 2018 р. [5] Щоб отримати роялті, автор (спадкоємець) повинен попередньо укласти договір з ОКУ, уповноваживши її захищати свої авторські права. У свою чергу фізична або юридична особа, яка повторно продала оригінальний твір, зобов’язана протягом одного місяця повідомити акредитовану ОКУ, з якою в автора твору (спадкоємця) укладено договір, і надати усі необхідні відомості про продаж, після чого протягом десяти днів з моменту повідомлення продавець має сплатити на розрахунковий рахунок ОКУ відповідну суму роялті.
У Європейському Союзі право слідування закріплене Директивою 2001/84/ЕС «Про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва» [6], яка встановлює наступні ставки справедливої авторської винагороди:
4% – для повторного продажу творів за ціною до 50 000 євро (мінімальний розмір ціни, з якої починає стягуватися роялті за правом слідування, країни-члени ЄС встановлюють на власний розсуд, але не вище суми 3 000 євро);
3% – від 50 000,01 до 200 000 євро;
1% – від 200 000,01 до 350 000 євро;
0,5% – від 350 000,01 до 500 000 євро;
0,25% – понад 500 000 євро.
Граничний сумарний розмір роялті з повторного продажу одного оригіналу твору згідно даної Директиви не може перевищувати 12 500 євро. Продавці-фізичні особи, які укладають угоди між собою без посередництва професіоналів арт-ринку, звільняються від сплати винагороди на користь автора твору. Звільняються від роялті також повторні продажі, здійснені протягом трьох років після першого продажу твору за умови, що продавець раніше придбав твір безпосередньо в митця, а ціна повторного продажу не перевищує 10 000 євро.
У деяких країнах законодавство про авторське право не передбачає права слідування, зокрема у Канаді, Китаї, Аргентині, Індонезії, Південно-Африканській Республіці, Єгипті, низці інших африканських країн, а також у Сполучених Штатах Америки. Винятком на території США протягом 1977-2018 рр. була Каліфорнія, де місцевий Закон про роялті з повторного продажу гарантував автору можливість отримати винагороду у розмірі 5%, якщо його оригінальний твір повторно продається на території штату за ціною понад 1 000 дол. У липні 2018 р. апеляційний суд у Каліфорнії скасував цю преференцію, постановивши, що закон від 1977 р. суперечить федеральному законодавству про авторське право [7].
Як не дивно, у Швейцарії, де була підписана Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, теж відсутня норма про право слідування – усі чотири спроби його впровадити у 1984, 2001, 2007 та 2016 рр. зазнали фіаско [8]. Така ситуація природно може викликати нарікання митців і їхніх спадкоємців, однак для колекціонерів та професіоналів арт-ринку, які прагнуть мінімізувати витрати, відсутність права слідування є перевагою. Реалізувати це право не завжди просто навіть тоді, коли воно гарантується у країні проживання художника, оскільки наступний власник твору може повторно продати його на ринку іншої країни, де такого права немає, і уникнути сплати роялті. Крім того, у законодавстві про авторське право є одна суттєва прогалина, яка не враховує інтереси колекціонерів, спонукаючи їх шукати інші ринки: продавець має сплатити роялті незалежно від того, чи отримав він від повторного продажу прибуток, чи зазнав збитків [9]. А випадки, коли перепродаж предметів мистецтва є збитковим, трапляються доволі часто. Отож право слідування, як і багато явищ, має дві сторони медалі.
Посилання:
1. Millet’s Great Picture, «The Angelus». Pilot. 1889. 28 September Vol. 52, № 39
3. Countries with ARR. Resale Right: веб-сайт
4. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 1 грудня 2022 р. № 2811-ІХ
Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА
|
