MARVEL OF ANTONI GAUDI
September 28, 2026
Antoni Gaudi is one of history’s most distinguished architects; his imagination and emulation of natural forms forever transformed the architectural landscape of Barcelona. This article explores the master’s life story, his professional development, and his collaboration with Eusebi Güell, as well as his magnum opus — the Sagrada Familia. Particular attention is paid to the temple’s unique structural solutions, the symbolism of its towers and facades, the organic forms of its columns, and the magic square found on the Passion Facade. The article also addresses the controversies surrounding modifications made by his successors and the contemporary challenges involved in completing this monumental project.
Його вишукані творіння змінили обличчя Барселони, задля реалізації найграндіознішого його проєкту знадобилося майже півтора століття, а сам він пройшов шлях від посереднього учня до великого майстра, якого називають «архітектором Бога», – усе це про Антоніо Гауді (1852-1926), який, наслідуючи природні форми та спадок каталонських зодчих, винайшов власний унікальний стиль. Крім того, Гауді – потенційний святий: у Католицькій церкві вже не один рік триває підготовка до канонізації видатного іспанця, який із модного денді перетворився у зрілому віці на ревного аскетичного католика (суворе дотримання посту одного разу ледь не скінчилося летальним випадком) і останні п’ятнадцять років життя повністю присвятив роботі над Храмом Святої Родини, знаним в усьому світі як Саграда Фамілія.
Після 144 років будівництва, 4 червня 2026 року на головну башту храму нарешті встановили останній з кількох фрагментів великого хреста. 10 червня, рівно століття по смерті архітектора, Папа Лев XIV освятив вежу, яка ще восени минулого року принесла Саграда Фамілія статус найвищої церкви у світі. Колись давно Гауді, тоді ще молодого випускника архітектурної школи, назвали «або божевільним, або генієм» [1]. Друга частина вислову себе цілком виправдала. Хоча загальна вартість будівництва найбільшого творіння Гауді, яка протягом 1882-2026 рр. за приблизними оцінками склала від 600 млн до 700 млн євро [2], комусь може здатися й «божевільною».
Храм Саграда Фамілія у Барселоні
Фото: Canaan через Вікісховище, CC BY-SA 4.0
Народився Антоніо Гауді-і-Корнет 25 червня 1852 року у містечку Реус на північному сході Іспанії у родині коваля, від якого, спостерігаючи за батьківською працею, перейняв захоплення складними декоративними елементами. Маючи слабке здоров’я, більшу частину часу хлопчик проводив за роздумами, неквапливими прогулянками і малюванням, до якого рано виявив хист. Згодом під час навчання у католицькій школі здібному підлітку доручали створення декорацій для театральних вистав та ілюстрацій у шкільному журналі «Арлекін», однак в інших дисциплінах Гауді був недбалим учнем.
Протягом 1873-1877 р. Антоніо Гауді здобув освіту у Провінційній школі архітектури в Барселоні (саме тут під час випускного екзамену викладач зробить йому знаменитий комплімент, оцінивши дипломну роботу студента як витвір чи то нового генія, чи просто божевільного) і одночасно працював креслярем в архітектурних майстернях під керівництвом Еміліо Сала та Франсіско дель Вільяра. Серед проєктів молодого архітектора, створених протягом 1870-х – початку 1880-х, були університетська зала для урочистостей, торгові павільйони, вуличні ліхтарі, резервуари для зберігання води, вітрина модної крамниці рукавичок. Завдяки останній Гауді у 1883 р. привернув увагу текстильного магната Еусебіо Гуеля, який відтоді до своєї смерті у 1918 р. залишався добрим другом і головним покровителем оригінального майстра, замовивши йому декілька ефектних будівель та знаменитий Парк Гуель.
Того ж доленосного 1883 року Антоніо Гауді доручили будівництво храму Саграда Фамілія, розпочате у минулому році за проєктом згаданого Франсіско дель Вільяра, який відмовився продовжувати роботу через конфлікт з колегами. Сміливий наступник, якому на той час виповнився тридцять один рік, усе докорінно переробив, запропонувавши надзвичайно складну еклектичну споруду з елементами готики, барокової пишноти і власної багатої фантазії. Навіть якби Антоніо Гауді прожив ще кілька десятиліть, а не помер у віці сімдесяти трьох років внаслідок нещасного випадку, потрапивши під трамвай, велична церква все одно залишилася б «довгобудом», оскільки робота неодноразово гальмувалася через брак фінансування, яке здійснювалося за рахунок приватних благодійних пожертв. Ані держава, ані Католицька церква протягом усіх ста сорока чотирьох років, які станом на сьогодні минули з дня початку будівництва, коштів не надавали. Гауді встиг побачити свій задум втіленим лише на чверть, якось по-філософськи зауваживши, що його замовник, маючи на увазі Бога, нікуди не поспішає.
Храм Саграда Фамілія, східний фасад Різдва
Фото: Richard Mortel через Вікісховище, CC BY 2.0
Чим ближчим здавалося завершення Храму Святої Родини, тим частіше виникало питання: а чи сподобалося б самому Гауді те, як наступні покоління майстрів вносили певні зміни у його проєкт? Найбільше критики викликало оздоблення західного фасаду церкви, відомого як фасад Страстей, присвяченого стражданню, смерті та воскресінню Ісуса Христа. Привід для суперечок дала робота сучасного іспанського скульптора Хосепа Марії Субіракса (1927-2014), якому доручили непросте завдання у 1986 р. На той час Субіракс був найвідомішим скульптором у Каталонії і вже міг собі дозволити диктувати власні умови: першою було проживання на території будівництва, так само, як колись жив Гауді, другою – можливість представити власне бачення, не підлаштовуючись під задум архітектора [3].
Саграда Фамілія, фасад Страстей, виконаний Хосепом Марією Субіраксом (фрагмент), 2006 р.
Фото: Rp22 через Вікісховище, CC BY 3.0
У 1990 р. низка каталонських культурних діячів організувала акцію протесту проти «спотворення» храму Субіраксом, однак їхній впливовий колега продовжив робити своє. Кутасті геометризовані фігури на західному фасаді, витесані з каменю митцем, який тяжів до мінімалізму, справді дисонують із двома іншими, пишно оздобленими неоготичними фасадами церкви (східний зображає сцену Різдва, південний – фасад Слави – образно розповідає про земну смерть, Останній Суд та подальшу долю людини у духовному світі).
Хосеп Марія Субіракс створив на фасаді Страстей ще одну деталь, яка в багатьох викликає інтерес, – так званий магічний квадрат, що складається з чотирьох рядків чисел, сума яких по вертикалі, по горизонталі та у кожному з чотирьох секторів, на які можна розділити квадрат, дорівнює 33 – віку Христа на момент розп’яття. Магічні квадрати були відомі ще принаймні у Середньовіччі в Китаї, Японії, Індії. У європейському мистецтві доби Відродження подібне зображення можна знайти на гравюрі Альбрехта Дюрера «Меланхолія І» (у Дюрера сума чисел у різних напрямках становить 34).
Магічний квадрат на фасаді Страстей храму Саграда Фамілія
Фото: Ad Meskens через Вікісховище, CC BY-SA 4.0
Вправи скульптора у царині математики і числового символізму теж зазнали критики: по-перше, магічний квадрат на Саграда Фамілія є тривіальним, оскільки містить кілька пар однакових чисел (14 і 10), а на додачу американський математик Чарльз Гретч (Charles Groetsch) виявив ще одну помилку, через яку даний квадрат є не таким вже й магічним. Висновок науковця був невтішним: Субіракс увічнив у камені своє незнання даної теми [4].
Облишимо суперечливі деталі і перейдемо всередину храму, де глядачів зачаровує справжній ліс із тридцяти шести колон, схожих на дерева, які своїми гілками підтримують склепіння, вкрите зіркоподібним кам’яним листям. І усе це у неймовірному світлі, яке проходить через кольорові вітражі.
Саграда Фамілія, погляд угору
Фото: Trey Ratcliff через flickr.com, CC BY-NC-SA 2.0
Колони з багатокутною основою, яка у процесі руху догори плавно перетворюється на коло, стали оригінальним відкриттям Антоніо Гауді. Прототипом цієї конструкції є гіперболоїд – поверхня, що утворюється шляхом обертання гіперболи навколо уявної осі (звучить загадково, особливо для гуманітаріїв). Наочно його можна показати на моделі, утвореній з двох зафіксованих паралельно на певній відстані кілець, між якими натягнуті нитки, – в результаті маємо гнучкий порожнистий циліндр, який можна скручувати. Багатьом з нас доводилося бачити форму гіперболоїда у таких сучасних спорудах як телевежі та градирні.
Ліворуч: модель гіперболоїда
Фото: Вікісховище, CC BY-SA 3.0.
Праворуч: зразки колон, запропоновані Антоніо Гауді
Фото: blog.sagradafamilia.org
Вежі Саграда Фамілія, які височіють над містом, – це, звичайно, головна візитівка Барселони. Всього їх налічується 18, які утворюють чотири окремі групи: першу групу складають 12 башт апостолів; ще 4 окремо присвячені євангелістам Матвію, Марку, Луці й Івану та увінчані відповідними символами – ангелом, левом, волом і орлом; до третьої групи належить вежа Діви Марії із дванадцятикутною зіркою на вершині; останньою є центральна вежа Ісуса Христа, увінчана чотирируким хрестом, спрямованим в усі сторони світу.
Вежі Саграда Фамілія у 2024 році
Фото: Kallerna через Вікісховище, CC BY-SA 4.0
Висота головної вежі – 172,5 м – була вибрана Антоніо Гауді не випадково: у такий спосіб архітектор віддав шану Творцеві, аби не затьмарити Його творіння – гору Монтжуїк у Барселоні висотою 173 м. До речі, конструкція самого хреста теж має цікаву особливість: всередині є приміщення, які згодом стануть доступними для відвідувачів.
Конструкція хреста на головній вежі Саграда Фамілія
Фото: blog.sagradafamilia.org
Урочистості у червні 2026 року ознаменували досягнення церквою Саграда Фамілія своєї рекордної висоти, однак до остаточного завершення будівництва ще досить далеко: упродовж кількох наступних років триватимуть роботи всередині хреста, а також доопрацювання фасаду Слави і, можливо, спорудження широких сходів, що ведуть до нього. Останні є найпроблемнішою частиною, оскільки ландшафт міста за півтора століття змінився: там, де раніше була вільна територія, сьогодні знаходиться густозаселений район, тому заради реалізації усіх ідей Антоніо Гауді доведеться знести три квартали, у яких мешкають майже 3000 людей, очікувано обурених перспективою виселення і готових боротися за свої права [5]. Що важливіше: план архітектора чи добробут і плани на майбутнє тисяч співгромадян? Перед міською владою Барселони стоїть непростий вибір.
Посилання:
1. Antoni Gaudi Biography: A Short Journey Through His Life and Iconic Buildings. Gaudi Foundation
3. Eaude M. Josep Maria Subirachs obituary. The Guardian. 2014. 16 April
4. Groetsch C. Not-so-magical Square. The Mathematical Intelligencer. Vol. 25, issue 4. P. 7
5. A stairway to controversy: Gaudi’s vision for the Sagrada Familia’s grand entrance. Gaudi Foundation
Автори: Степан МАКСИМОВ, Олена РАДАЄВА