Помилка

СТЕПАН МАКСИМОВ: ПРО ДЕРЕГУЛЯЦІЮ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

27 липня 2015 року

 

На 7-му засіданні Національної Ради реформ Президент України Петро Порошенко сказав: «Якщо ми говоримо про спрощення умов для роботи бізнесу в Україні, якщо ми хочемо продемонструвати світові, що країна кардинально змінилася, то настання дерегуляції має тут ключове значення». Які ж практичні кроки робляться щодо дерегуляції в оціночній діяльності?

 

 

2015-07-27-Stepan-Maksymov-Pro-derehulyatsiyu-otsinochnoyi-diyalnosti

 

 

Вікіпедія трактує дерегуляцію (від лат. regula – правило; англ. deregulation) як відміну або скорочення державного регулювання в певній сфері суспільних відносин. Таким чином, дерегуляція однозначно означає збільшення ролі саморегулювання або, в ідеалі, повний перехід на саморегулювання в тій чи іншій сфері діяльності, що усуне чи зменшить надлишкову опіку держави і підвищить роль саморегулювання.

 

Про делегування окремих функцій держави саморегулівним організаціям говориться в п.6.1 Розділу ІХ «Регуляторна політика, розвиток підприємництва та забезпечення умов конкуренції» Коаліційної угоди та Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року за №26-VIII.

 

 

Які ж практичні кроки робляться щодо дерегуляції в оціночній діяльності?

 

Як повідомив Голова Фонду державного майна України Ігор Білоус на прес-конференції у Києві 09 липня 2015 року: «ФДМУ готує суттєві зміни до приватизаційного законодавства і одні з найважливіших – зміни в оцінці майна. Такі зміни спрямовані на дерегуляцію і демонополізацію ринку оціночних послуг, а також на підвищення якості оцінки, щоб зробити її більш швидкою та доступною для фізичних та юридичних осіб… Ці зміни провадяться не лише для здійснення приватизації. Вони пов`язані з ринком землі та нерухомості, і є заходами з дерегуляції, які дають додатковий поштовх для розвитку економіки». Далі Ігор Білоус перерахував, що ж це за заходи по дерегуляції:

 

1. Об`єднання оцінки нерухомості та оцінки (грошової експертної) землі в одну спеціалізацію.

 

2. Покращення якості оцінки.

 

3. Підвищення вимог до кадрів, які здійснюють оцінку.

 

4. Підвищення вимог до рецензентів та результатів звітів з оцінки.

 

5. Відновлення роботи ліквідованої в 2012 році Наглядової Ради з питань оціночної діяльності, яка складатиметься на 30% з представників державних установ і на 70% – з представників саморегулівних організацій, при якій буде створено Апеляційно-експертну раду.

 

(Повний текст виступу Ігоря Білоуса подано на Урядовому порталі – Ігор Білоус: Зміни в оцінці майна полегшать процес приватизації і дадуть поштовх до розвитку бізнесу та економіки країни, 09.07.2015 16:21. Прес-служба ФДМУ).

 

А тепер подивимося через призму дерегуляції, де вона (дерегуляція) в запропонованому Фондом державного майна України проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні», який вивішено на сайті ФДМУ. Професійне обговорення законопроекту відбулося 23 липня 2015 року на Круглому столі, організованому Фондом державного майна України спільно із Всеукраїнською громадською організацією «Українське товариство оцінювачів».

 

Із самої суті дерегуляції зрозуміло, що з перерахованих Ігорем Білоусом заходів, які містяться в законопроекті, тільки п’ятий пункт може бути віднесений до заходів, які направлені на дерегуляцію оціночної діяльності. Інші (1-4 пункти) заходи ніякого відношення до дерегуляції оціночної діяльності не мають, а навіть навпаки, підвищують регуляторний вплив держави. Це, зокрема, стосується заходів, перерахованих в пунктах 2-4, оскільки державне регулювання в особі Фонду державного майна тільки збільшується. Все навантаження в проекті Закону по покращенню якості та підвищення вимог оцінки лягає на ФДМУ, адже саме працівники Фонду будуть забезпечувати постійний неослабний контроль за цим.

 

Отже, з необхідністю слід прийняти, що тільки стаття 22 «Наглядова рада з питань оціночної діяльності» може нести в собі дерегуляцію оціночної діяльності. Проаналізуємо цю статтю з точки зору її дерегуляційного характеру. Тобто, чи міститься в цій статті норми по (хоча б частковій) передачі державного регулювання саморегулівним організаціям. Для цього звернемося до діючих Законів України, відповідно до яких Наглядова Рада може бути створена і в рамках положень яких вона повинна діяти.

 

1. Закон України «Про Фонд державного майна України».

 

Стаття 5 «Повноваження Фонду державного майна України» серед інших положень про регулювання оціночної діяльності містить і таке:

 

«Утворює відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади «наглядову раду з питань оціночної діяльності з числом представників Фонду державного майна України, представників делегованих іншими органами державної влади, представників громадських організацій, науковців, фахівців у сфері оціночної діяльності».

 

2. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади».

 

Цей Закон визначає статус Наглядової Ради, оскільки вона утворюється (дивись вище) саме відповідно до цього Закону.

 

Стаття 22 Закону гласить, що «Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у центральному органі влади можуть утворюватись інші постійні, або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів приймає керівник центрального органу виконавчої влади. Кількісний та персональний склад інших постійних або тимчасових консультативних дорадчих та інших допоміжних органів і положення про них затверджує керівник центрального органу влади».

 

Це означає, що норми п.6 і 7 статті 22 проекту в принципі не можуть мати місце, адже за Законом України «Про центральні органи влади», не Наглядова Рада, а керівник Фонду буде визначати робочі органи Наглядової Ради та їх кількісний склад.

 

Таким чином, якщо тільки Наглядова Рада створюється Фондом державного майна України, як записано в статті 22 проекту Закону, то вона є колегіальним органом і тільки консультативним, дорадчим органом при ФДМУ. А де ж передача, хоч би частини положень з державного регулювання, що містяться в статті 5 Закону України «Про фонд державного майна України», саморегулівним організаціям, що й означало б, хоч би частково, дерегуляцію оціночної діяльності. Пропорція представників 70 на 30, 50 на 50 чи 90 на 10 аж ніяк не є дерегуляційною нормою.

 

Дерегуляція – це передача повноважень з державного регулювання від ФДМУ до саморегулівних організацій. Цього в законопроекті немає, Наглядова Рада в рамках діючого законодавства буде мати всього-на-всього лише консультативний, дорадчий статус і Наглядову Раду ніяк не можна віднести до органу, який насправді здійснює регулювання, хоча б в будь-якій частині тих повноважень ФДМУ, що перераховані в статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України».

 

Можна зробити сумний висновок, що незважаючи на введення цілого ряду нових норм в проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» в порівнянні з діючим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», дерегуляції оціночної діяльності не спостерігається. Державне регулювання за Фондом державного майна України не тільки залишається, але навіть і збільшується, про що говорилося вище.

 

Більше того, в порівнянні з діючим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» збільшуються вимоги до:

 

1. Саморегулівних організацій (стаття 26 проекту).

 

2. Суб’єктів оціночної діяльності (стаття 19, 20, 21 проекту).

 

3. Оцінювачів (стаття 18, 30).

 

4. Рецензентів Звітів з оцінки (стаття 14).

 

Хочеться звернути увагу, що таке поняття як «суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання» в проекті Закону не несе ніякого навантаження. Оцінювач головна особа при виконанні оцінки. Міжнародна практика оціночної діяльності свідчить, що виконує і відповідальний за звіт з оцінки є оцінювач (оцінювачі), а не суб’єкт господарювання.

 

Міжнародні стандарти оцінки, Стандарти RICS та інші стандарти не допускають проведення оцінки від імені «фірми». Рекомендується лише використовувати формулювання «від імені і в інтересах» за підписом відповідального оцінювача. Через це незрозуміло, як поняття суб’єкт оціночної діяльності, що прописано в проекті Закону узгоджується з тим, що Національні стандарти оцінки (стаття 9 проекту) розробляються на основі Міжнародних стандартів оцінки?

 

Більше всього виникає запитань до норм статті 13 «Єдина база звітів про оцінку майна». Перше з них – це додаткове грошове навантаження на державний бюджет. Оскільки власником, розпорядником та адміністратором Єдиної бази звітів про оцінку майна є держава в особі Фонду державного майна України, то постають наступні питання:

 

1. В який термін (строки) буде впроваджена Єдина база звітів?

 

2. Які бюджетні кошти повинні бути виділені для розробки і впровадження Єдиної бази звітів та для її обслуговування?

 

3. Які додаткові бюджетні кошти повинні бути виділені Фонду державного майна України, щоб Фонд (дивись п.7 статті 13 проекту) міг проводити постійний моніторинг звітів, що розміщені в Єдиній базі звітів?

 

Таким чином, в проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» дерегуляція (в порівнянні із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») відсутня, навіть навпаки, державне регулювання збільшено.

 

Більше того, після набуття даним проектом Закону статусу Закону України, стане необхідним виділення бюджетних коштів, сума яких в самому проекті не вказана. Так само, як і величина плати за реєстрацію звітів в Єдиній базі звітів, яку повинні сплачувати як ті, хто вносить інформацію, так і ті, хто користується інформацією з обмеженим доступом. У проекті Закону (пункт 5 статті 13) говориться тільки, що така послуга є платною. Якщо це не визначено в проекті Закону, то хто ж визначить величину такої послуги і коли?

 

А чи є вихід з цією ситуації, причому в такий спосіб, щоб не змінювати всі статті проекту Закону, а лише деякі і так, щоб і дерегуляція мала місце і держава не несла додаткових бюджетних навантажень, а навіть навпаки, внаслідок передачі частини своїх повноважень з державного регулювання саморегулівним організаціям держава в особі Фонду державного майна України зменшила б бюджетні витрати, в першу чергу, на обслуговування Єдиної бази звітів з оцінки, а також витрат, пов’язаних з утриманням та організацією роботи Наглядової Ради та її робочих органів?

 

Вихід є, він був озвучений мною на Круглому столі 23 липня 2015 року та вказаний в офіційному Листі, направленому Голові Фонду державного майна України Ігорю Білоусу того ж 23 липня 2015 року.

 

Зокрема, пропонується внести в проект Закону наступні положення, які направлені на дерегуляцію оціночної діяльності:

 

1. Пункт 1 статті 22 проекту Закону викласти в такій редакції «З метою забезпечення громадського регулювання оціночної діяльності саморегулівними організаціями створюється Наглядова Рада з питань оціночної діяльності, яка є постійно діючим колегіальним органом» і внести відповідні зміни по всьому тексту проекту.

 

2. В статті 13 проекту Закону пункт 2 викласти в такій редакції «Власником Єдиної бази Звітів про оцінку майна та всієї інформації, що міститься в ній, є держава в особі Фонду державного майна України, а розпорядником та адміністратором Єдиної бази звітів про оцінку майна та інформації, що міститься в ній, є Наглядова Рада з питань оціночної діяльності, яка утворена саморегулівними організаціями оцінювачів. Порядок внесення в єдину базу звітів про оцінку майна затверджується Наглядовою Радою».

 

Степан Максимов

 

 

2015-07-22-AFO-to-FDMU