МЕНЮ
АФО БАЗА
КУРС ВАЛЮТ
ОПИТУВАННЯ
КОНТАКТИ
PDF Друк e-mail

ОБЛІГАЦІЇ: ЗМІСТ ПОНЯТТЯ, ДОХІДНІСТЬ, ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ

 

01 січня 2018 року

 

Облігації, як правило, вважаються більш безпечним інвестиційним інструментом, ніж акції, оскільки їх власники мають пріоритет щодо вимоги частки активів компанії в разі її ліквідації або реструктуризації. Для емітентів облігації є надійною альтернативою банкам та іншим кредиторам, які можуть пропонувати менш привабливі фінансові умови, ніж ринки капіталу: наприклад, більш високі процентні ставки за позиками. В процесі оцінки облігацій необхідно звертати увагу на ряд ключових показників, включаючи термін погашення, умови дострокового викупу, кредитну якість, процентні ставки, ціну, дохідність і податковий статус. Разом узяті, ці фактори дозволяють оцінити реальну вартість конкретних боргових зобов’язань.

 

 

Bonds-concept-profitability-key-indicators-of-valuation

 

 

Інвестиції в облігації – найбільш надійне вкладення коштів на ринку цінних паперів. Цей інструмент рекомендується для тих, кому важливе повне збереження капіталу з доходом трохи вищим, аніж за вкладом у банку.

 

Власник облігації отримує від своїх інвестицій фіксований дохід у формі виплати відсотків. Крім того, у багатьох випадках облігації продаються за ціною нижче номіналу (з дисконтом), а погашаються вони позичальником за номіналом. Різниця між ціною покупки і номінальною вартістю – також дохід інвестора.

 

Цей інструмент дуже схожий на банківський вклад – гроші в нього вкладаються на певний термін під заздалегідь відомий відсоток. Але у облігацій є дві основні переваги: як правило, більш висока дохідність по корпоративних випусках облігацій і можливість забрати гроші без втрати належних відсотків. Якщо при достроковому закритті строкового рахунку в банку відсотки втрачаються, то інвестиції в облігації повністю ліквідні – їх завжди можна продати без втрати належних відсотків за кожен день володіння облігацією.

 

Ринок облігацій – це ринок для консервативних інвесторів (на відміну від ринку акцій). Цінові коливання на цьому ринку незрівнянно малі в порівнянні з активною динамікою котирувань акцій. Для інвесторів головне – це відсотки (купонні виплати), хоча зміна ринкової вартості облігації теж впливає на дохідність. Корпоративні облігації надійніші, ніж акції, і більш дохідні, ніж банківські вклади.

 

Дохідність корпоративних облігацій коливається від 8 до 18% в залежності від надійності емітента облігацій. На ринку обертається велике різноманіття випусків облігацій, з яких інвестор може вибрати найкраще для себе поєднання дохідності та ризику. Є облігації надійних, великих компаній з невеликими купонними виплатами, є також так звані «бросові» облігації дрібних підприємств з високими процентними платежами. Особливо висока дохідність по облігаціях нових невеликих емітентів, які вперше виводять на ринок свої цінні папери.

 

У пострадянських країнах за певних економічних умов інтерес для масового інвестора можуть також представляти державні облігації, хоча вони й характиризуються відносно низькою дохідність (як правило, близько 7-9% річних).

 

Облігація – борговий цінний папір. Купивши облігацію компанії-емітента, інвестор стає її кредитором. Емітент зобов’язується виплатити власникові облігації після закінчення терміну її обертання номінальну вартість облігації і заздалегідь відомий або легко прогнозований стабільний дохід у вигляді відсотків від номінальної вартості.

 

Облігації випускають компанії самих різних галузей, а також банки. Серед них як висококласні, так і менш надійні емітенти.

 

Облігації можна продати в будь-який день або дочекатися терміну погашення облігації емітентом (термін облігації, як правило, становить 3 - 5 років). Накопичений дохід по купону і номінальна вартість облігацій перераховуються на рахунок інвестора, відкритий у брокера.

 

Основні торги облігаціями ведуться на фондових біржах. Купувати облігації можна точно так само, як акції, – через інтернет. Всі основні біржові дані за кожним випуском облігацій транслюються учасникам торгів і доступні через торгові термінали. Однак, щоб купити облігації, не обов’язково встановлювати у себе торговий термінал і здійснювати операції з облігаціями через інтернет. Купити облігації для вас зможе брокер, якщо ви дасте йому відповідне розпорядження.

 

 

ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТІ ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ОБЛІГАЦІЙ

 

Облігації, як правило, вважаються більш безпечним інвестиційним інструментом, ніж акції, оскільки їх власники мають пріоритет щодо вимоги частки активів компанії в разі її ліквідації або реструктуризації. Для емітентів облігації є надійною альтернативою банкам та іншим кредиторам, які можуть пропонувати менш привабливі фінансові умови, ніж ринки капіталу: наприклад, більш високі процентні ставки за позиками.

 

В процесі інвестування в облігації необхідно звертати увагу на ряд ключових показників, включаючи термін погашення, умови дострокового викупу, кредитну якість, процентні ставки, ціну, дохідність і податковий статус. Разом узяті, ці фактори дозволяють інвестору оцінити реальну вартість конкретних боргових зобов’язань і вирішити, до якої міри даний вид капіталовкладень відповідає його інвестиційним цілям.

 

 

Термін погашення

 

Під терміном погашення (maturity) мається на увазі заздалегідь встановлена дата в майбутньому, на яку номінальна вартість облігації має бути повернена інвестору. Терміни погашення облігацій зазвичай знаходяться в межах від одного року до 30 років. Діапазони термінів погашення класифікуються наступним чином:

 

  • короткострокові – до 5 років;

 

  • середньострокові – від 5 до 12 років;

 

  • довгострокові – від 12 років і більше.

 

Деякі облігації мають обумовленість щодо дострокового погашення або «відкликання» (redemption provisions, call provisions), яка дозволяє емітенту (або зобов’язує його) викупити їх у інвесторів до терміну погашення, по настанні заздалегідь визначеної дати, виплативши при цьому їх номінальну вартість. Емітенти облігацій продають облігації з правом дострокового погашення, або відкликання (callables), щоб забезпечити собі відносну свободу дій, зберігши право викуповувати облігації до терміну погашення після заздалегідь встановленої дати. Це право має істотне значення для емітентів облігацій в умовах падіння процентних ставок, оскільки дозволяє їм, вилучивши з обігу існуючі боргові зобов’язання, випустити нові – на ту ж суму, але за більш низькою відсотковою ставкою.

 

У разі «відкликання» облігацій інвесторам повертається номінальна сума боргу в готівці, після чого їм надається набагато менш приваблива можливість реінвестування в більш дорогі інструменти з більш низькою дохідністю. Подібний ризик називається ризиком реінвестування. Інвестори, які бажають уникнути цього ризику, можуть придбавати безвідкличні облігації (bullets) з фіксованою датою погашення, що відбувається одноразово, по яких не передбачена можливість дострокового вилучення з обігу. Дохідність цього виду паперів, як правило, буває нижче, ніж у облігацій з правом відкликання, проте емітент не може змусити власників облігацій погасити їх до встановленого терміну, незалежно від змін в рівнях процентних ставок.

 

Існують так звані облігації з опціоном «пут» (put bond), які, навпаки, дають інвестору право вимагати від емітента, щоб той викупив свої папери по настанні певної дати до терміну погашення. Інвестори зазвичай використовують це право, коли потребують готівки або коли процентні ставки значно підвищуються в порівнянні з рівнем, на якому вони були в момент випуску облігацій. У цьому випадку власники облігацій можуть знову інвестувати отримані гроші в папери з більш високою процентною ставкою.

 

Перш ніж купувати облігації, інвестор повинен з’ясувати, чи включають умови продажу застереження щодо дострокового погашення, і, якщо так, переконатися в тому, що він буде отримувати дохід, розрахований на першу можливу дату дострокового погашення, а не тільки дохід на дату погашення. Облігації, що продаються із застереженням щодо дострокового викупу, зазвичай приносять більш високий річний дохід, щоб компенсувати ризик, пов’язаний із можливістю передчасного вилучення з обігу.

 

 

Процентні ставки

 

Облігації приносять інвесторам процентний дохід, який може бути фіксованим, «плаваючим» або виплачуватися після настання строку погашення. Для більшості боргових зобов’язань встановлюється процентна ставка, яка залишається на одному і тому ж рівні до настання терміну погашення і обчислюється у відсотках від номінальної вартості цінного паперу (fixed rate). Як правило, власники облігацій одержують процентні платежі раз у півріччя. Наприклад, власник облігації вартістю $1000 зі ставкою 8% буде отримувати $80 в рік – по $40 кожні 6 місяців. Коли настане термін погашення облігації, інвестор отримає суму, рівну її номінальній вартості – $1000.

 

Деякі інвестори віддають перевагу паперам, процентна ставка за якими може коригуватися і в більшій мірі відображає поточні рівні ринкових ставок. Існують облігації з так званою «плаваючою» ставкою (floating rate), яка періодично приводиться у відповідність до змін у базових процентних ставках, таких як ставки по казначейських векселях.

 

Крім того, існують папери, так звані «облігації з нульовим купоном» (zero-coupon bonds), які, на відміну від звичайних облігацій не передбачають регулярних процентних виплат. Замість цього дані облігації продаються зі значним дисконтом до номіналу.

 

На американському ринку облігацій обертаються 3 (три) основні типи облігацій з нульовими купонами: казначейські облігації з нульовими купонами, корпоративні облігації з нульовими купонами і муніципальні облігації з нульовими купонами. Казначейські облігації з нульовими купонами зазвичай вважаються найменш ризикованими з трьох типів паперів, оскільки вони повністю гарантовані федеральним урядом. Корпоративні облігації з нульовими купонами пропонують потенційно більш високий рівень дохідності, покликаний компенсувати додатковий ризик, масштаби якого різняться залежно від конкретного емітента.

 

 

Кредитна якість

 

Облігації можуть мати найрізноманітнішу кредитну якість: від казначейських зобов’язань, повністю гарантованих урядом США, до облігацій з рейтингом нижче інвестиційного рівня, які розглядаються як спекулятивні. Випускаючи облігації, емітент зобов’язаний надати детальну інформацію про своє фінансове становище і платоспроможність. Ця інформація міститься в проспекті емісії, проте на її підставі важко зробити висновок про те, чи будуть компанія або державна установа здатні виплачувати регулярні процентні платежі через 5, 10, 20 або 30 років після емісії. На допомогу приходять рейтингові агентства, які надають багатьом облігаціям кредитний рейтинг під час їх емісії і потім відстежують їх в ході всього «життєвого циклу». Брокерські фірми і банки також мають штат аналітиків, які відстежують здатність (і готовність) різних компаній та інших емітентів виплачувати відсотки і після настання строку погашення викуповувати папери за номінальною вартістю.

 

Провідними рейтинговими агентствами є Moody’s Investors Service, Standard&Poor’s Corporation та Fitch. Кожне з агентств присвоює облігаціям рейтинги за власною системою, грунтуючись на глибокому аналізі фінансового становища емітента, якості менеджменту, економічних факторів і специфічних джерел доходу, які гарантують виплати за облігаціями. Найвищими рейтингами є «AAA» (S&P та Fitch) і Aaa (Moody’s). Облігації з рейтингом категорії «BBB» або вище вважаються облігаціями інвестиційного рівня; облігації з рейтингом категорії «ВВ» або нижче вважаються високодоходними облігаціями, або облігаціями нижче інвестиційного рівня. Хоча досвід показує, що диверсифікований портфель високодоходних облігацій в довгостроковому періоді несе дуже невеликий ризик невиконання зобов’язань, надзвичайно важливо усвідомлювати, що для будь-якої облігації, взятої окремо, висока дохідність, яка як правило, супроводжується низьким рейтингом, є тривожним сигналом, який попереджає про більш високий ризик.

 

Як правило, рейтингові агентства сигналізують про розгляд питання щодо зміни рейтингу облігацій, розміщуючи їх в список паперів, що особливо ретельно відстежуються: CreditWatch (S&P), Under Review (Moody’s) або Rating Watch (Fitch).

 

 

Страхування облігацій

 

Кредитна якість може бути покращена за рахунок страхування облігації. Спеціалізовані страхові компанії, які обслуговують ринок паперів з фіксованим доходом, гарантують інвесторам своєчасну виплату основного боргу і відсотків по застрахованих ними облігаціях. У США найбільшими фірмами зі страхування облігацій є MBIA, AMBAC, FGIC і FSA. Більшість подібних компаній мають, принаймі, один кредитний рейтинг з трьох «А», присвоєний рейтинговим агентством загальнонаціонального масштабу. Застраховані облігації, в свою чергу, набувають такого ж рейтингу, який базується на розмірах капіталу страховика і його ресурсів, призначених для виплати грошей за вимогами. Історично подібна діяльність була зосереджена в сфері муніципальних облігацій, однак страховики облігацій також надають гарантії за зобов’язаннями, що забезпечені іпотеками та активами, і поступово просуваються на ринки, що торгують іншими типами паперів.

 

 

Податковий статус

 

Деякі види облігацій надають інвесторам податкові переваги. Так, відсотки, що виплачуються по казначейських облігаціях США, не обкладаються податками штатів і місцевих органів влади; відсотки по більшості муніципальних зобов’язань не підлягають обкладенню федеральним податком, а в багатьох випадках – також і місцевим податком на прибуток. Інвестор зазвичай вважає за краще отримувати оподатковуваний дохід або, навпаки, дохід, з якого не стягуються податки, в залежності від ступеня податкової шкали, до якої відноситься його дохід, а також від різниці між прибутком від оподатковуваних і звільнених від податків облігацій (не тільки на даний момент, а й за весь період до терміну погашення). Рішення щодо інвестування в оподатковувані або звільнені від податків облігації також залежить від того, на якому з рахунків тримає інвестор свої папери (на рахунку з відкладеною сплатою податків або ж з податковими пільгами, наприклад, пенсійні рахунки, рахунки 401(k) або IRA).

 

 

Ціна

 

Ціна облігації базується на великій кількості змінних, включаючи процентні ставки, попит і пропозицію, кредитну якість, термін до погашення і податковий статус. Облігації нових випусків, як правило, продаються за номінальною вартістю або близько до цього рівня. Ціни облігацій, що торгуються на вторинному ринку, коливаються, реагуючи на зміни процентних ставок. Якщо ціна облігації перевищує номінальну вартість, то кажуть, що облігація продається з премією; якщо ж ціна виявляється нижчою за номінальну вартість, кажуть, що облігація продається зі знижкою. Казначейські облігації, первинне розміщення яких здійснюється шляхом проведення аукціонних торгів, продаються із дисконтом до номіналу, а погашаються вони за номінальною вартістю.

 

 

Номінальний дохід

 

Номінальний дохід (nominal yield) – це фіксований дохід, який визначається процентною ставкою, встановленою для даної облігації при емісії. Її також називають ставкою купона. Якщо облігація має вартість $1000, а купонна ставка становить 10%, то інвестор буде отримувати відсотки в розмірі $100 в рік, які будуть виплачуватися раз на півроку по $50.

 

 

Дохідність

 

Інвестуючи в облігації, важливо пам’ятати, що дохідність інвестицій пов’язана з ризиком. Чим більш ризикованою є облігація, тим вищою буває, як правило, її дохідність, оскільки вона покликана винагородити інвестора за прийнятий на себе ризик.

 

Поточна дохідність розраховується шляхом ділення річного доходу по купонах на поточну ринкову ціну облігації. Наприклад, якщо поточна ціна становить $1000, а купонна ставка дорівнює 8% ($80 в рік), поточна дохідність складає 8% ($80 розділити на $1000 і помножити на 100%). Якщо ж облігація торгується по $900, а купонна ставка також дорівнює 8% ($80 в рік), то поточна дохідність складає вже 8,89% ($80 розділити на $900 і помножити на 100%). Поточна дохідність за дисконтними паперами розраховується шляхом ділення дисконту на різницю між номіналом і дисконтом.

 

Дохідність до погашення (yield to maturity) або дохідність до дострокового погашення (yield to call) вважаються більш важливими показниками, ніж поточна дохідність, і дають можливість співставляти облігації з різними термінами погашення і купонами. Різниця доходностей у двох облігацій зазвичай називається спредом доходностей (yield spread). По суті, дохідність до погашення є дисконтною ставкою, при якій майбутні доходи по облігації будуть еквівалентні поточній ціні.

 

При розрахунку дохідності до погашення враховується сума всіх процентних платежів, одержуваних інвестором з моменту придбання паперу до терміну погашення, а також дисконт (у разі покупки облігації нижче номіналу) або премія (у разі покупки вище номіналу). Дохідність облігації до погашення дає уявлення про реальну цінність паперів для інвестиційного портфелю і тому є одним із найважливіших показників, які необхідно враховувати при ухваленні рішення щодо придбання облігацій.

 

 

РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ОБЛІГАЦІЙ ЗГІДНО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

 

Основні питання регулювання обігу облігацій у нашій державі окреслені Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», а також цілою низкою підзаконних нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

 

Згідно чинного законодавства, в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові, боргові, іпотечні, приватизаційні, похідні та товаророзпорядчі цінні папери. У свою чергу, боргові цінні папери – це такі цінні папери, які посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов’язання.

 

До боргових цінних паперів відносяться: (1) облігації підприємств; (2) державні облігації України; (3) облігації місцевих позик; (4) казначейські зобов’язання України; (5) ощадні (депозитні) сертифікати; (6) векселі; (7) облігації міжнародних фінансових організацій; (8) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

 

При цьому іпотечні облігації відносяться не до боргових, а до іпотечних цінних паперів – випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні).

 

Держава може розміщувати на міжнародних фондових ринках облігації зовнішніх державних позик України та державні деривативи.

 

Чинне національне законодавство визначає поняття «облігація», як один із видів цінних паперів, який може існувати виключно у бездокументарній формі: «облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення)». При цьому, перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов’язань, що підтверджуються облігацією.

 

Строк обігу облігацій – строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

 

Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації:

 

  • Відсоткові облігації – облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

 

  • Цільові облігації – облігації, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення), а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій (для державних облігацій України – умовами їх розміщення).

 

  • Дисконтні облігації – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення становить доход (дисконт) за облігацією.

 

Облігації можуть розміщуватися із фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення), яким визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення.

 

Погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється виключно грошима. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій (для державних облігацій України – умовами їх розміщення).

 

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення) – в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.

 

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

 

Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та проспектом емісії відповідного випуску облігацій (для державних облігацій України – умовами їх розміщення), – в іноземній валюті.

 

 

Облігації підприємств

 

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Облігації підприємств підтверджують зобов’язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

 

Юридична особа має право розміщувати відсоткові та/або дисконтні облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Порядок емісії, обігу та викупу цільових облігацій підприємств встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку на підставі відповідного положення.

 

Проспект емісії облігацій, емісія яких здійснюється акціонерним товариством, може передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).

 

Рішення про розміщення облігацій підприємств приймається відповідним органом управління емітента згідно з нормами законів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми. Кошти, залучені від емісії цільових облігацій підприємств, використовуються на цілі, визначені проспектом емісії таких облігацій.

 

Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Емітент облігацій підприємств може прийняти рішення про продовження визначених проспектом емісії строків обігу та погашення облігацій у разі викупу ним усього відповідного випуску (серії) облігацій або згоди на продовження таких строків усіх власників відповідного випуску (серії) облігацій. У разі такого викупу його ціна не може бути меншою ніж номінальна вартість облігацій. Тривалість періоду, на який можуть бути продовжені строки обігу та погашення облігацій підприємств, не може перевищувати тривалості періоду, визначеного проспектом емісії таких облігацій. Повторне продовження строків обігу та погашення облігацій підприємств не допускається.

 

Порядок продовження строків обігу та погашення облігацій підприємств встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

 

 

Цільові облігації підприємств,

виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі

об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва

 

Емісію цільових облігацій підприємств, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, може здійснювати юридична особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва такого об’єкта, або юридична особа, що уклала договір участі у будівництві житла з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, що мають право власності, оренди чи постійного користування земельною ділянкою, на якій буде розташовано об’єкт житлового будівництва, яким забезпечуватиметься виконання зобов’язань за цільовими облігаціями.

 

Емітент цільових облігацій підприємств, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути встановлення обтяження на такий об’єкт (частину об’єкта) житлового будівництва, земельну ділянку, яка призначена для спорудження об’єкта житлового будівництва, та майнові права на них.

 

У разі прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади за їх ініціативою у випадках та порядку, передбачених законом, рішення, що має наслідком зміну користувача земельної ділянки, яка призначена для спорудження об’єкта житлового будівництва, що фінансується із залученням коштів фізичних та/або юридичних осіб шляхом емісії цільових облігацій підприємств, у відповідному місцевому бюджеті передбачаються видатки для відшкодування збитків власникам таких облігацій. Спори про відшкодування таких збитків зазначених власників вирішуються відповідно до закону.

 

Порядок визначення розміру зазначених збитків та здійснення відшкодування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 

 

Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

 

Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Кошти, залучені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від розміщення облігацій, використовуються виключно для фінансування напрямів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

 

Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть бути:

 

  • довгострокові – понад п’ять років;

 

  • середньострокові – від одного до п’яти років;

 

  • короткострокові – до одного року.

 

Умови розміщення та погашення облігацій, а також порядок проведення операцій, пов’язаних із розміщенням цих облігацій, встановлюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до законодавства.

 

Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду.

 

Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть бути іменними або на пред’явника. Продаж облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється в національній валюті. Виплата доходів і погашення облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюються грошима або облігаціями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інших видів за згодою сторін. Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

 

 

Облігації місцевих позик

 

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством.

 

Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються проспектом емісії облігацій відповідного випуску.

 

 

Державні облігації України

 

Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України. При цьому, державні облігації України можуть бути:

 

  • довгострокові – понад п’ять років;

 

  • середньострокові – від одного до п’яти років;

 

  • короткострокові – до одного року.

 

Облігації внутрішніх державних позик України – державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

 

Цільові облігації внутрішніх державних позик України – облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів. Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов’язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п’ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України.

 

Облігації зовнішніх державних позик України – державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

 

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

 

Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

 

Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

 

Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов’язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

 

Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами.

 

Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення державних облігацій України, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у Державному бюджеті України.

 

Державні облігації України можуть існувати виключно в бездокументарній формі і можуть бути іменними або на пред’явника. Продаж облігацій внутрішніх державних позик України здійснюється в національній або іноземній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України – у валюті запозичення. Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюється грошима або в іншій формі за згодою сторін.

 

 

Облігації міжнародних фінансових організацій

 

Міжнародна фінансова організація – міжнародна організація, яка на умовах, визначених своїм установчим актом, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснює емісію облігацій на території України. Міжнародні фінансові організації можуть здійснювати в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, емісію відсоткових або дисконтних облігацій виключно шляхом публічного розміщення на українських фондових біржах, які за результатами конкурсного відбору були включені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку до затвердженого нею переліку. Емісії облігацій міжнародних фінансових організацій обслуговуються у депозитарній системі України.

 

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Національним банком України надає дозвіл на здійснення міжнародною фінансовою організацією емісії облігацій. Рішення щодо надання зазначеного погодження або щодо обґрунтованої відмови у такому наданні приймається в установленому порядку протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідного звернення від міжнародної фінансової організації.

 

Кошти, отримані міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, від розміщення облігацій, використовуються для здійснення такими організаціями операцій відповідно до установчих актів таких організацій та/або міжнародних договорів України згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори України».

 

У разі якщо Україна не є членом міжнародної фінансової організації та/або з такою організацією не укладено міжнародний договір України, кошти, отримані цією організацією від розміщення облігацій, використовуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку.

 

Особливості емісії та обігу облігацій міжнародних фінансових організацій, у тому числі перелік документів, що подаються для реєстрації випуску таких облігацій, та вимоги до їх оформлення, а також строки реєстрації випуску та звіту про результати розміщення цінних паперів визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку на підставі відповідного положення.

 

Облігація міжнародної фінансової організації має номінальну вартість, визначену в національній валюті. Розміщення, продаж та погашення зазначених облігацій здійснюються в національній валюті.

 

Вимоги до розкриття інформації міжнародними фінансовими організаціями як емітентами облігацій, зокрема порядок, зміст та строки подання ними регулярної та особливої інформації, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

 

 

Іпотечні облігації

 

Іпотечними облігаціями є облігації, виконання зобов’язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям у порядку, встановленому Законом України «Про іпотечні облігації». Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому законом та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов’язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.

 

Виконання зобов’язань за іпотечними облігаціями здійснюється в порядку та у строки, визначені в їх проспекті емісії, а для структурованих іпотечних облігацій – також у договорі про управління іпотечним покриттям. Проспектом емісії може передбачатися надання власникам іпотечних облігацій гарантії щодо виконання грошових  зобов'язань емітента або створення для цієї мети спеціального резервного чи страхового фонду.

 

Процент за іпотечними облігаціями може бути фіксованим або плаваючим. У разі застосування плаваючого процента у проспекті емісії повинні зазначатися критерії або формула для його розрахунку. Емітент може за власною ініціативою здійснити дострокове погашення іпотечних облігацій виключно у разі, якщо це передбачено у проспекті емісії.