МЕНЮ
АСО БАЗА
КУРС ВАЛЮТ
ОПРОС
КОНТАКТЫ
PDF Печать E-mail

ИТОГИ ДВУХ ЛЕТ РЕФОРМАТОРСТВА ФОНДА ГОСУДАРСТВЕННОГО ИМУЩЕСТВА УКРАИНЫ

 

20 июля 2017 года

 

В июле 2015 года к руководству Фонда государственного имущества Украины пришла новая довольно амбициозная команда реформаторов, которая с первых дней своей работы пообещала «революционные изменения» и «огромные тектонические сдвиги» на рынке профессиональных оценочных услуг. Прошло два года и представители этой команды с чувством выполненного долга один за другим покидают свои должности. В сегодняшнем материале речь пойдет о том, какими же реальными реформами отличился регулятор оценочной деятельности в Украине за эти последние два года. Что удалось достичь за это время профессиональному оценочному сообществу? Какие из поставленных целей были достигнуты, а какие нет? О победах и поражениях, взлетах и падениях, успехах и откровенных разочарованиях дальше в материале.

 

 

Pidsumky-dvokh-rokiv-reformatorskykh-potuh-Fondu-derzhavnoho-mayna-Ukrayiny

 

 

Реформаторські зрушення розпочалися зі змін у самому Фонді держмайна – було проведено реструктуризацію і скорочено майже на третину штат співробітників відомства. Після оптимізації структури Фонду було сформовано ефективну команду, готову до втілення реформ. Нове керівництво ФДМУ з перших днів своєї роботи поставило перед собою три головні завдання у напрямку реформування інституту професійної оціночної діяльності: (1) наблизити національну оцінку до міжнародних стандартів; (2) зробити систему оцінки і роботу оцінювачів максимально прозорою, а також (3) сприяти якомога ширшому залученню громадськості, саморегулівних організацій оцінювачів та самих оцінювачів до процесу регулювання цього ринку.

 

Виходячи із намічених цілей, усвідомлюючи функції та роль Фонду державного майна України у якості основного арбітра на ринку професійних оціночних послуг, а також факт наявності цілої маси застарілих, неефективних та відверто корупційних діючих регуляторних норм, нове керівництво ФДМУ відразу після свого призначення у липні 2015 року розпочало так довго очікувані активні реформаторські дії, одночасно практично на всіх фронтах. Пропонується повністю змінити профільний закон, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, розробити та впровадити нові національні стандарти оцінки, прийняти у нових редакціях та забезпечити внесення змін до практично кожного підзаконного нормативно-правового акту, включаючи постанови Кабінету Міністрів України та накази самого Фонду державного майна України.

 

 

ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ОЦІНКУ МАЙНА: ПЕРШИЙ МЛИНЕЦЬ КОМОМ

 

Презентація нового проекту Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» була дійсно феєричною та вражаючою. Декларувалося, що даний законопроект привнесе справжні «революційні зміни» та «величезні тектонічні зрушення» на ринку професійних оціночних послуг.

 

Проте після безпосереднього ознайомлення із текстом даного законопроекту у багатьох представників оціночної спільноти почали виникати численні запитання, критичні зауваження та доволі обґрунтовані підозри щодо відсутності в ньому фактичних дерегуляційних норм, які б наближали професійну оціночну діяльність в Україні до загальновизнаних міжнародних практик. Палка дискусія точилася і навколо питань ролі суб’єкта оціночної діяльності в новому законопроекті, функціонального призначення та правового статусу Єдиної бази звітів, розподілу регуляторних функцій між державою та професійною спільнотою, гіпертрофованої ролі держави у всіх сферах громадського життя, явно вираженого конфлікту інтересів самого регулятора в особі Фонду державного майна України, наявності у вітчизняному законодавстві так званого оціночного дуалізму, професійної відповідальності учасників ринку, механізмів взаємодії незалежних оцінювачів та судових експертів, повноважень та статусу Наглядової Ради з питань оціночної діяльності, правових наслідків запропонованого механізму можливого відкликання звіту про оцінку майна тощо.

 

Проте чим довше тривало обговорення, тим ставало зрозуміліше, що законопроект «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в редакції Фонду державного майна України, який у свою чергу категорично відмовився у будь-який спосіб іти на поступки громадськості та професійній спільноті, – вочевидь виглядає як шлях в нікуди, а задекларовані регулятором глобальні зміни є лише імітацією бурхливої реформаторської діяльності.

 

В кінцевому рахунку, остаточну жирну крапку у цьому питанні поставило Міністерство юстиції України, згідно офіційних висновків якого більшість законодавчих ініціатив ФДМУ не відповідали принципу юридичної визначеності, більше того, встановлювали широкі дискредитаційні повноваження державного органу, що може мати наслідком неспівмірне втручання у майнові права відповідних суб’єктів, що суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини щодо гарантій захисту власності. Запропоновані ФДМУ нововведення направлені на поглиблення проблеми законодавчого регулювання у сфері оцінки майна із закладанням незрозумілого та важкого для сприйняття механізму взаємодії учасників окреслених правовідносин під час здійснення професійної оціночної діяльності.

 

У кінцевому рахунку, вищезазначений законопроект так і не був поданий на розгляд Верховної Ради України. Припинилося його обговорення і серед професійних учасників ринку. Як наслідок, переважна більшість оцінювачів, які так довго очікували на конструктивні зрушення, залишилися ні з чим – багато місяців напруженої та кропіткої роботи не принесли жодного осяжного результату.

 

 

ПРОЕКТ НОВИХ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ОЦІНКИ:

ЗНОВУ БЕЗ ОЧІКУВАНОГО РЕЗУЛЬТАТУ

 

Не менш драматичною виявилася і доля проекту нових Національних стандартів оцінки, які розроблялися на зміну існуючих. Мало того, що ними пропонувалося закріпити низку дискусійних моментів, які один до одного були переписані із законопроекту «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (мається на увазі, зокрема, останній абзац четвертого пункту вступної частини розроблених НСО щодо примусового зобов’язання всіх судових експертів України під час виконання судових експертиз з питань оцінки майна, окрім висновку експертного дослідження додатково, всупереч діючому законодавству, складати ще й звіт про оцінку майна), так ще й основне наповнення самих стандартів в переважній своїй частині складалося з перекладу, виконаного зі смисловими і стилістичними помилками, окремих параграфів Міжнародних стандартів оцінки, які, як зауважив один з оглядачів, «насмикали з хорошого документу довільним чином».

 

Як наслідок, вищезазначені проекти стандартів не знайшли широкої підтримки серед професійної оціночної спільноти, не були доведені Фондом до логічного завершення, а відтак не подавалися на розгляд та затвердження Кабінету Міністрів України.

 

У свою чергу Фонд державного майна України не підтримав ініціативу оціночної спільноти щодо необхідності поступового прийняття за основу в Україні у якості базового варіанту саме Міжнародних стандартів оцінки (МСО), в силу динамічності їх оновлення, з подальшою розробкою та прийняттям окремого документу із рекомендаціями застосування МСО на території України, з урахуванням національних особливостей саме української оцінки, як невід’ємного доповнення до Міжнародних стандартів оцінки в межах нашої держави.

 

 

ФДМУ ЗМІНЮЄ ТАКТИКУ І ПРИСТУПАЄ ДО РЕФОРМУВАННЯ

НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ОЦІНЮВАЧІВ

 

В останній день 2015 року Міністерство юстиції України зареєструвало за №1684/28129 наказ Фонду державного майна України від 09.12.2015 за №1886 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Фонду державного майна України», який було розроблено відповідно до статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» та статей 14, 16 і 23 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до наказу, зміни вносилися, зокрема, до Положення про порядок стажування фізичних осіб з метою отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, Положення про видачу сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності, Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, Загальних вимог до навчальних програм навчання оцінювачів та підвищення їх кваліфікації, а також Положення про порядок анулювання сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання та їх поновлення після анулювання.

 

В цілому, запропоновані державним регулятором зміни були позитивно сприйняті оціночною спільнотою. Найбільше схвальних відгуків лунало, зокрема, на адресу нового Положення з навчання та підвищення кваліфікації оцінювачів, яким у свою чергу, вводилися цілий ряд нових форм підвищення кваліфікації оцінювача (прослуховування спеціальних навчальних програм, викладацька діяльність, участь в науково-практичних заходах, публікування фахових статей, монографій та навчально-методичних посібників, очне та дистанційне навчання тощо), а найголовніше, було покладено край проведенню обов’язкового тестування фіналу курсів підвищення кваліфікації, яке в силу своїх внутрішніх методичних недоліків не раз призводило до доволі абсурдних ситуацій. Відтепер навчання з підвищення кваліфікації оцінювачів завершується заняттям у формі круглого столу, на якому відбувається обмін досвідом, висвітлюються актуальні проблемні питання, в обговоренні яких бажають брати участь слухачі навчання з підвищення кваліфікації оцінювачів.

 

Вищезазначені зміни до підзаконних нормативно-правових актів Фонду державного майна України дійсно мають досить позитивний характер і справді можуть називатися реформаторськими. Єдине, що викликало певну стурбованість у представників оціночної спільноти, так це те, що дані зміни носили в певній мірі лише поверховий, ситуаційний та вибірковий характер і жодним чином не могли вплинути на глибинні проблеми української професійної оцінки. Не вирішувалася в основі, зокрема, ситуація, при якій, наприклад, підготовка професійних оцінювачів продовжує проводитися не у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», про що неодноразово піднімалося питання в рамках проведення різноманітних круглих столів та профільних науково-практичних конференцій.

 

Зрозуміло, що для того, аби змінити Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» чи Національні стандарти з оцінки потрібен час та неймовірні зусилля як з боку оціночної спільноти, так і збоку державного регулятора – Фонду державного майна України. В той же час є цілий ряд нормативних актів, і в першу чергу це накази ФДМУ, які можна і потрібно було б змінювати негайно, аби оціночна діяльність в Україні стала більш демократичною і саморегульованою. А найголовніше – щоб повністю відповідала діючому законодавству України. Адже якщо сам державний регулятор показує приклад  недотримання законодавства навіть при підготовці професійних оцінювачів, то чого можна чекати від оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

 

Таким чином, вибірковість та несистемність роботи Фонду державного майна України по виправленню власних помилок полягала в тому, що вносячи зміни до одних нормативно-правових актів ФДМУ, у відомстві при цьому вперто ігнорували факт наявності ще цілої низки чинних наказів ФДМУ, які станом на сьогоднішній день також продовжують потребувати невідкладних та кардинальних змін (детальніше у матеріалі).

 

 

РОЗШИРЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ, ЯК СПРОБА

«ОЧИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ОЦІНОЧНОГО СЕРЕДОВИЩА»

 

Наказом Фонду державного майна України від 09.12.2015 за №1886 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Фонду державного майна України» вносилися зміни, зокрема, і до Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії. Так, у новій редакції було викладено Порядок прийняття рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (його анулювання), яким зокрема, визначався вичерпний перелік грубих порушень з боку оцінювача нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності, була передбачена чітка процедура розгляду відповідних скарг Екзаменаційною комісією та порядок скликання її засідань.

 

І хоча в цілому зміни носили виключно позитивний характер, проте і вони залишили після себе дещо гіркий присмак. Мається на увазі ситуація, що виникла навколо штучного розширення повноважень Екзаменаційної комісії, яке відбулося всупереч чинному законодавству. Так, другим абзацом статті 16 чинної редакції Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що «рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за письмовим поданням заінтересованих осіб з таких підстав: неодноразового грубого порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна, рішення суду і т.д.». У свою чергу, перший абзац статті 3 Закону розкриває суть самого поняття оцінка майна, де наголошується, що оцінка майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Згідно третього абзацу статті 4 Закону практична діяльність з оцінки майна полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов’язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна.

 

Разом з тим, наказом Фонду державного майна України від 09.12.2015 за №1886 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Фонду державного майна України» була штучно розширена сфера застосування статті 16 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», шляхом викладення в новій редакції розділу IV Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, четвертим пунктом якого передбачалося цілий ряд підстав для позбавлення кваліфікаційного свідоцтва за грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів не тільки з оцінки майна, але ще й з іншої професійної оціночної діяльності, яка, згідно з чинним законом, крім практичної діяльності з оцінки майна також може здійснюватися і у формі консультаційної діяльності, і у формі рецензування звіту, і у формі методичного забезпечення оцінки майна, а також наукової діяльності.

 

В результаті, за допомогою, здавалося б, досить примітивної гри слів, не вносячи жодних змін до профільного закону, регулятор одним лише своїм наказом всупереч чинному законодавству наділив Екзаменаційну комісію невластивими для неї функціями, які не входять до її повноважень.

 

Проте навіть такі, на перший погляд, жорсткі та рішучі міри не призвели на практиці до очікуваного результату, оскільки Фондом державного майна України так і не були нівельовані глибинні причини існування в нашій державі дуалізму в оцінці, коли складання звіту про оцінку майна здійснюється одночасно і від імені оцінювача (фізичної особи, що займається професійною діяльністю), і від імені суб’єкта оціночної діяльності (суб’єкта господарювання, що здійснює господарську діяльність), який отримав від державного регулятора відповідний сертифікат (свого роду ліцензію). І якщо по відношенню до оцінювача у державного регулятора є цілий арсенал заходів дисциплінарного характеру, то із суб’єктом господарювання ситуація виглядає вже набагато складніше, оскільки згідно чинного законодавства регулятор не може у будь-який спосіб призупинити або заборонити здійснювати господарську діяльність суб’єкта господарювання, окрім як за рішенням суду виключно на період усунення встановлених порушень.

 

Дану проблему добре розуміють і у самому Фонді державного майна України. На початку цього року керівництво ФДМУ нарешті відкрито визнало той факт, що вибудуваний ними правовий механізм регулювання якості оціночних послуг (який ґрунтується на рецензуванні звітів суб’єктів оціночної діяльності) фактично є нікчемним, оскільки на практиці не дає жодного позитивного ефекту.

 

 

НОВИЙ ПОРЯДОК КОНКУРСНОГО ВІДБОРУ СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Наприкінці 2015 року у Фонді державного майна України було проведено детальний аналіз понад дванадцятирічного досвіду конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності для залучення їх з метою надання послуг з незалежної оцінки майна або виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок у передбачених законом випадках. Врахувавши всі існуючі проблеми попередніх періодів, у відомстві прийнялися розробляти новий порядок конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності. За словами розробників, запропонований у новому порядку механізм конкурсного відбору у порівнянні з попереднім повинен був:

 

  • дозволяти визначати серед учасників конкурсного відбору найбільш досвідчених, ґрунтуючись на документально підтвердженому досвіді роботи в питаннях оцінки подібних об’єктів як оціночних компаній, так і безпосередньо тих оцінювачів, які проводитимуть оцінку та підписуватимуть звіт про оцінку;

 

  • враховувати як позитивний досвід компаній і оцінювачів, так і негативний, зокрема – наявність негативних рецензій на оцінки, які виконувалися раніше;

 

  • передбачати запобігання концентрації робіт з оцінки серед «вузького кола» оцінювачів, а також механізмів маніпулювання запропонованою ціною за проведення оцінки (раніше завдяки ціновому маніпулюванню деяким учасникам конкурсу вдавалося інколи ставати переможцями, незважаючи на реальну відсутність досвіду, оскільки вони вказували абсолютно нереальну ціну послуги. В деяких випадках це спричиняло виникнення додаткових корупційних ризиків, створювало негативний імідж процесу оцінки через підозри в її низькій якості і непрозорому характері проведення).

 

Проте після офіційного оприлюднення наказу Фонду державного майна України за №2075 від 31.12.2015 «Про затвердження Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2016 за №60/28190, найбільшу зацікавленість викликав саме Додаток 5 даного Положення, який має назву «Послідовність визначення переможця конкурсу за основними критеріями». Саме цим додатком було передбачено два ключові моменти оновленого порядку.

 

По-перше, за підтверджений документально досвід учасника конкурсу та (або) оцінювачів, які будуть залучені до проведення оцінки та підписання звіту про оцінку і висновку про вартість об’єкта оцінки, зокрема оцінювачів, які перебувають у трудових відносинах із таким учасником конкурсу, з оцінки об’єкта оцінки (у тому числі для інших цілей, ніж зазначено в інформаційному повідомленні про проведення конкурсу) зараховуються аж 30 балів, що дає більш ніж вагому перевагу такому учаснику конкурсу. Як наслідок, «вузьке коло» оцінювачів, які перемагали у «непрозорих» конкурсах до цього, продовжило впевнено перемагати, але вже у «прозорий» спосіб (завжди маючи перевагу у 30 балів перед іншими учасниками конкурсу).

 

По-друге, максимальна кількість балів (70 балів) зараховується тому учаснику конкурсу, конкурсна пропозиція вартості робіт з оцінки якого дорівнює середньому арифметичному значенню. Усім іншим учасникам конкурсу за їх пропозиції щодо вартості робіт з оцінки зараховується відповідна кількість балів за результатом проведеного за відповідною формулою розрахунку, згідно якої вища ціна пропозиції дає перевагу учаснику конкурсу в балах (зрозуміло, що в певних межах) у порівнянні з нижчими цінами пропозицій. Виходить, якщо бали обраховуються за такою формулою, то всім конкурсантам найбільш вигідно ставити максимально дозволену ціну. Така магічна формула обрахунку балів безумовно сподобалася самим учасникам конкурсів, особливо, якщо вони мають можливість діяти спільно і виставляти максимально можливі ціни пропозиції. Проте така ситуація почала не задовольняти державні органи приватизації (чиї бюджети почали стрімко танути) та приватних суб’єктів господарювання (у випадках, коли саме на них покладався обов’язок оплати послуг оцінювачів при визначенні вартості для нарахування орендної плати).

 

Аби хоч якось врівноважити ситуацію, що склалася, з метою недопущення нанесення збитків платникам робіт, а також уникнення зловживань та маніпулювань під час проведення конкурсів, центральний апарат Фонду державного майна України був вимушений буквально у ручному режимі інформувати регіональні відділення ФДМУ про показники середніх значень ціни надання послуг з оцінки майна, з рекомендацією зазначення даної інформації в оголошеннях про проведення конкурсів з відбору суб’єктів оціночної діяльності у якості максимальної ціни надання послуг з оцінки. При цьому у відповідних інформаційних листах наголошувалося, що будь-яка вища ціна надання послуг з оцінки не повинна розглядатися конкурсною комісією під час обрання переможця, хоч це і суперечить Положенню про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності.

 

 

МЕТОДИКА ОЦІНКИ МАЙНА ТА ВІДКРИТІ ПУБЛІЧНІ СЛУХАННЯ

ПРОЕКТІВ-ЗВІТІВ ПРО ОЦІНКУ ВЕЛИКИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Починаючи з листопада 2015 року Фонд державного майна України рапортував про нову Методику оцінки майна, як про один з найважливіших кроків Фонду до реалізації розробленої ним програми дій щодо вдосконалення функціонування національного ринку оцінки і діяльності його учасників. Протягом 2016 року у відповідності до даної Методики було організовано та проведено незалежну оцінку цілого ряду об’єктів великої приватизації, результати якої затверджувалися Фондом держмайна з подальшим прийняттям позитивних рішень щодо її використання.

 

Але після гучного провалу великої приватизації за підсумками 2016 року, вже у січні 2017 року керівництво ФДМУ обрушилося із жорсткою критикою на адресу оцінювачів, мовляв саме вони винні в тому, що вартість державної власності України, яка підлягає приватизації, є сильно завищеною, а рівень її привабливості для інвесторів сильно переоцінюється. Все це, за словами очільників Фонду, дуже сильно гальмує процес приватизації.

 

Лунали заяви про те, що всі оцінки практично завжди дуже завищені, прив’язані до курсу долара, аналогам якихось продажів або, ще гірше, до оголошень про продаж схожого об’єкта на ринку. Але одна справа – ціна в оголошенні про продаж, і зовсім інше – ціна угоди. Її ж, як правило, ніхто не скаже. Мова йшла також і про те, що незалежні оцінювачі часто використовують не дохідний, а майновий підхід, а тому вартість об’єктів, яка береться за основу при визначенні стартової ціни, досить часто завищена.

 

Не дочекалася громадськість у 2016 році і проголошених Фондом державного майна України відкритих публічних слухань проектів звітів про оцінку великих підприємств. Натомість, результати більшості оцінок так і залишилися не опублікованими, а на окремих звітах навіть з’являвся штемпель «ДСК» («Для службового користування»), куди там до публічних слухань.

 

Як наслідок, у 2017 році Фонд державного майна України, переклавши всі свої прорахунки на оціночну спільноту, у підсумку запропонував взагалі відійти від інституту оцінювачів при підготовці об’єктів до приватизації. Презентуючи новий проект Закону України «Про приватизацію» керівництво ФДМУ заявило, що віднині пропозиції щодо стартової ціни має надавати або радник (при продажі великих підприємств), або самі інвестори, які хочуть прийняти участь в аукціоні (для малих підприємств, рухомого чи нерухомого держмайна).

 

 

ОЦІНКА ДЛЯ ОПОДАТКУВАННЯ: ЧЕРГОВА ХВИЛЯ РЕФОРМ ЩЕ ПОПЕРЕДУ

 

Ініціатором чергової хвилі реформ у так званій податковій оцінці на цей раз вже виступив не Фонд державного майна України, а Нотаріальна палата України, якою на початку 2017 року була піднята проблема заниження окремими суб’єктами оціночної діяльності вартості майна для подачі такої оцінки нотаріусу, у випадках передбачених законодавством, при вчиненні нотаріальних дій.

 

У ФДМУ погодились, що вони отримують для реєстрації в Єдиній базі звітів протягом однієї доби більше 100 звітів про оцінку нерухомості від одних і тих же оцінювачів. Такі компанії працюють через посередників і мають «філії» з дублюючими печатками та факсиміле оцінювачів, проте законодавство не дозволяє Фонду відмовляти їм в реєстрації таких звітів, оскільки на це немає правових підстав. Крім того, сервер, який обслуговує базу реєстрації оцінок, не завжди справляється з піковими навантаженнями, а Фонд не може вплинути на ситуацію бо є лише розпорядником Єдиної бази звітів, а не власником матеріальної частини бази та її програмного забезпечення. Хто є власником матеріальної частини бази та її програмного забезпечення є питанням за сімома печатками.

 

Таким чином, вже вкотре реформування податкової оцінки на практиці зводиться виключно до питання оптимізації та удосконалення роботи системи Єдиної бази звітів, щодо якої, до речі, так і не визначено її справжніх власників, функціонального призначення та джерел фінансування. Натомість, структурні проблемні питання знову залишаються поза увагою реформаторів.

 

Саме до такого висновку можна прийти після аналізу чергової порції реформаторських ініціатив від Фонду державного майна України, направлених на внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 за №1440 та від 21.08.2014 за №358. Проте громадськість ще дуже добре пам’ятає, що так звана «податкова оцінка», якраз і була введена свого часу під гаслами прозорості та об’єктивності, а також необхідністю автоматизації її проведення.

 

 

КОРОТКЕ РЕЗЮМЕ

 

Нещодавно Агентство США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development, USAID) – незалежне агентство федерального уряду США, яке відповідає за невійськову допомогу США іншим країнам – за результатами проведеного в Україні спеціального дослідження опублікувало список із шести найбільш розповсюджених вад законодавчого процесу в нашій державі, серед яких були виділені: (1) безсистемність; (2) ситуативність; (3) популізм; (4) лобіювання інтересу вузького кола осіб; (5) низька якість законопроектів; (6) невідповідність прийнятих рішень матеріальній і ресурсній базі. Підбиваючи підсумки останніх двох років реформаторства Фонду державного майна України важко не погодитися із такою оцінкою зарубіжних експертів.

 

З певною долею прикрості доводиться констатувати факт того, що Фонд державного майна України на сьогоднішній день поки що залишається практично чи не єдиною державною структурою, в якій роль широкої громадськості, по суті, дорівнює нулю. Як довго триватиме така ситуація покаже час. Проте вже зараз одне зрозуміло напевно – небажання державного регулятора прислухатися до потреб широкої оціночної спільноти призводить до непоправних репутаційних втрат як для одних, так і для інших. А це вже серйозно, адже на кону стоїть не лише перспектива доцільності існування одного з державних відомств, а ще й доля кожного з понад 10 000 оцінювачів – відданих професіоналів своєї справи.

 

Далі буде…