МЕНЮ
АСО БАЗА
КУРС ВАЛЮТ
ОПРОС
КОНТАКТЫ
PDF Печать E-mail

МАКСИМ НЕФЬОДОВ: ФОНД ГОСИМУЩЕСТВА – ЭТО ОРГАНИЗАЦИЯ

С ГЛУБОКИМ ВНУТРЕННИМ КОНФЛИКТОМ ИНТЕРЕСОВ

 

22 мая 2017 года

 

Первый заместитель министра экономического развития и торговли Максим Нефьодов рассказал журналистам о реальном положении вещей в подготовке масштабной общегосударственной приватизации, глобальном внутреннем конфликте интересов в Фонде государственного имущества Украины, возможных путях реформирования структуры и функционала ФГИУ, а также своем видении существующих проблем современной независимой оценки в украинских условиях.

 

 

Maxim-Nefedov-about-the-State-Property-Fund-of-Ukraine

 

 

Протягом останніх декількох років Громадська організація «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки» невпинно акцентує увагу суспільства на наявності прямого конфлікту інтересів Фонду державного майна України по відношенню до оцінювачів та оцінюваного ними майна. Найсуттєвішою проблемою тут, яка викликає недовіру інвесторів та всього суспільства до результатів оцінки є нинішня ситуація, за якої державний регулятор незалежної оцінки в Україні є одночасно і замовником, і рецензентом оцінки, а також продавцем (розпорядником) оцінюваного майна. До яких наслідків це призводить на практиці, розповів у своєму інтерв’ю журналістам видання Новое Время Бизнес перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов.

 

*     *     *

 

Понад місяць Фонд державного майна України перебуває без голови – Ігор Білоус написав заяву на звільнення 10 квітня. Абсолютна більшість державних підприємств саботують аудиторські перевірки. А правоохоронні органи відкрили півсотні кримінальних проваджень, у яких фігурують держпідприємства та сам Фонд. Великі держпідприємства, як ОПЗ та Центренерго, досі не можуть виставити на продаж.

 

Держава планує отримати від масштабної приватизації у 2017 році аж 17 млрд грн. Натомість законопроект, який має відрегулювати усі прогалини та усунути корупційні схеми в питанні приватизації держактивів, презентований ще у березні цього року, застряг у Кабінеті міністрів.

 

НВ Бізнес зустрівся із заступником міністра економічного розвитку і торгівлі Максимом Нефьодовим, щоб з’ясувати, коли ж в Україні розпочнеться велика приватизація.

 

*     *     *

 

- Перше питання, яке мене цікавить: коли чекати нового голову Фонду держмайна? Ким замінять Ігора Білоуса?

 

- Не знаю. Це має бути у пленарний тиждень Верховної Ради. Тому теоретично не раніше кінця травня, а реально – не знаю. До мене ніхто ніколи не приходить з новинами.

 

- Питання персони голови Фонду держмайна, враховуючи нагальне завдання запустити масштабну приватизацію, можливо, навіть важливіше за те, кого оберуть на посаду голови Нацбанку...

 

- Голова Фонду держмайна – це позиція на рівні міністра. Масштаби фінансового сектору і обсяг грошей, який є у державних підприємств – це не співставні позиції. Голова НБУ контролює обіг грошей, які є в країні, а голова ФДМУ контролює та продає кілька сотень компаній. Від деяких з цих компаній залишились тільки столи, стільці й приміщення.

 

Але посада голови Фонду залишається дуже відповідальною і технократичною, і вона не може стати привабливою, якщо людині не дати можливість керувати активами, реструктуризовувати їх, призначати туди людей.

 

- А кого ви бачите на цій посаді?

 

- Сумно було б говорити про будь-які призначення, як просте пересування людей, які вже працюють на інших посадах. Мені б хотілося бачити там людину нову, ззовні, яка підсилить команду реформаторів. Я не думаю, що людина на цій посаді має володіти суперспеціальними знаннями, вона має бути банально хорошим проектним менеджером.

 

По-друге, це має бути людина рішуча, яка має вирізнятися великою жагою до змін. Потрібна людина з психотипом Гонтаревої, яка прийде і розрубає вузли схем, які всіх влаштовують, потоків грошей, домовленостей людей, які вже стали своїми, яких вже незручно знімати.

 

- Білоус виявився надто слабким, щоб зробити реформи?

 

- Збоку завжди здається, що можна зробити більше. Тому важко коментувати, що йому заважало. Але, так, напевно, він намагався не робити рішучих і жорстких кроків.

 

- Якось Білоус доволі відверто розповідав мені, що йому заступників призначили. Тобто сформувати команду, щоб проводити реформи, йому не дали.

 

- Якщо це так, то це сумно. Які б не були за цим мотиви, така ситуація знижує керованість і шанс на успішність будь-якого проекту. Якщо людині нав'язується команда, якщо людина не може розраховувати на людей, які з ним працюють – це класичні лебідь, щука і рак. Новий голова має контролювати Фонд. Зараз там занадто багато окремих інтересів.

 

- Принципово нові задачі можуть стояти перед новим головою?

 

- Як інвестбанкір можу точно сказати, що немає ніякої гарантії, що вдасться продати те чи інше підприємство. Треба просто виставляти якомога більше активів на продаж і якомога частіше. Якщо вони не продаються – досліджувати, чому. Чи ціна зависока, чи ринок поганий, чи маркетуємо не так, чи є якесь підводне каміння, що заважає. Усувати перепони і виставляти на продаж ще раз. Жодного іншого механізму немає.

 

- Цих речей Фонд не робив за Білоуса?

 

- Кампанія приватизації очевидно невдала. Я не можу назвати вдалою систему, яка продала за рік менше, ніж ProZorro.Продажі продає за два тижні. І ProZorro.Продажі – це ще поки не машина, у якій все працює бездоганно.

 

Фонд держмайна – це організація з двома тисячами людей, 95% із яких працює на те, щоб активами керувати і 5% – щоб їх продавати. Тобто це організація із глибоким внутрішнім конфліктом інтересів, і він так працювати не може надалі.

 

Тому то з Фонду має бути виділена невелика частина, яка займається суто продажем об'єктів. Умовно кажучи, 50 людей, які не мають іншої мотивації чи завдань, окрім приватизації держкомпаній.

 

- Треба створити окрему організацію?

 

- Як мінімум, їх треба розділити всередині. Управління – це взагалі не властива функція для Фонду держмайна. Це мало б бути проміжне місце, куди активи йдуть і за півроку продаються. А зважаючи на те, що приватизація нікуди не рухається, то Фонд перетворився на болото з купи активів. Я не здивуюся, якщо там вже є цілий департамент з управління ОПЗ.

 

Тобто, навіть якщо відкинути якісь підозри в корупції і у прихованих інтересах, в будь-якому разі організація в такому вигляді неефективна.

 

- Не будемо відкидати корупцію і приховані інтереси, і поговоримо про те, яка реальна причина, що приватизація не відбувається.

 

- Реальна причина багатогранна. По-перше, немає тотального консенсусу стосовно приватизації. Всюди можна зустріти людей, які скажуть, що підприємства не можна продавати під час війни, що державні підприємства мають служити, як базові для промислової експансії тощо. Таких людей повно і в парламенті, і в Кабміні. В таких умовах не може бути ефективною робота Фонду держмайна, бо коли доводиться пропихати будь-яку ініціативу й руками, й ногами, то результат відповідний.

 

І, так, я переконаний, що по багатьох активах є корупційні інтереси, підтвердженням цього є кримінальні справи, інформація про які абсолютно публічна.

 

- Голова НАБУ Роман Ситник називав цифру 49 – це справи, які стосуються корупції на державних підприємствах.

 

- Не всі вони стосуються самого Фонду держмайна, є то й же багатостраждальний ОГКХ й інші. Проте я би все одно не зводив це до однієї причини. Якби була лише корупція, але усі ланки Фонду працювали ефективно, то хоча б по окремих об'єктах корупцію вдалося б побороти.

 

- Які наразі існують проблеми із приватизацією? Наприклад, оцінка майна, яку вже втретє готують?

 

- Проблема з оцінками дуже яскраво виражена всюди. Ми з нею так само стикаємося у Фонді гарантування вкладів. Оцінщики в українських умовах – це слабка ланка через непрофесійність, через корупцію, через простий страх робити справедливу оцінку. Як вони можуть оцінити дешево? До них же прокуратура прийде і народні депутати будуть з трибуни кричати «це Іванов так дешево оцінив, давайте порушимо справу проти нього».

 

Плюс, оцінка – це суб'єктивне питання, особливо щодо активів, на які нема попиту, на які немає ринку, щодо яких часто немає нормальної фінансової звітності, деякі з яких не працюють взагалі.

 

- Адже МЕРТ і Фонд працювали над законопроектом щодо приватизації, який має полегшити цей процес?

 

- Так, і ми запропонували у переважній більшості невеликих об'єктів взагалі відмовитися від оцінок. Якщо у нас є працююча система, яка дозволяє нормально маркетувати об'єкти і залучати покупців, то можемо виставляти підприємство на продаж за 1 гривню, і в результаті ціна дійде до ринкового рівня. Зрозуміло, у багатьох людей нема довіри до того, чи справді це працюватиме. Саме тому ми ProZorro.Продажі зараз тестуємо на великій кількості об'єктів. Я сподіваюся, що коли дійде до малої приватизації, то зможемо показати, що це реально працює.

 

- Коли представите законопроект з приватизації?

 

- МЕРТ має дати на погодження до кінця травня. Якщо всі інші органи будуть також працювати, то до середини червня можна очікувати його прийняття Кабміном. І за місяць сподіваємося на його ухвалення Радою. Але це ідеальний план, на який хотілося б розраховувати.

 

- У відповідності до нового законопроекту, на який результат приватизації можна очікувати?

 

- Якщо його приймуть, то по малих об'єктах, ми зможемо продавати сотню на рік, а, можливо, й більше. Майже будь-який об'єкт, переданий до Фонду, можна буде продати доволі оперативно за рахунок реально працюючого електронного аукціону. Ми ж продаємо активи Фонду гарантування вкладів. Тому я переконаний, що на майже всі об'єкти, крім дуже специфічних, знайдеться свій покупець.

 

До речі, у нас є проблема – низка державних підприємств, які взагалі не мають бути державними, як, наприклад, стадіони, Національна опера, хор ім. Верьовки. Робота з такими активами, це складніше завдання, бо продати стадіон буде важко. Я б не взявся продати стадіон. І я не закликаю їх закривати, але треба або переводити їх у комунальну власність, або переводити на самоокупність, як Cirque du Soleil.

 

- А як щодо великих кейсів?

 

- Головне, що тут допоможе, це обов'язковий продаж через радників. Саме радники будуть формувати стартову ціну.

 

По-друге, це спрощення і збільшення механізмів для очищення підприємства від боргів. Це критично важливо для багатьох інвесторів, тому що вони приходять у бізнес, який часто перебуває у передбанкрутному стані, де існує величезна заборгованість, можливо, навіть перед ворожими сторонами. Держава може очистити підприємство від боргів. Взяти їх на себе і погасити за рахунок отриманих коштів. А підприємство піде інвестору повністю чистим від ризиків.

 

Ми також пропонуємо збільшити час на due diligence, тобто оцінку стану справ підприємства. Підприємства такого типу не перевіряються за місяць, це фізично неможливо.

 

- Є проблеми з передачею підприємств до Фонду?

 

- Так, але це зараз вирішується. Теоретично орган управління має передати підприємство до Фонду у підготовленому стані: з оформленою землею, з чинними підписаними контрактами з менеджментом, з усіма правовстановлюючими документами тощо. Але це дає легітимний привід затримувати передачу об’єкту на який завгодно термін. Додайте погану мотивацію держслужбовців, відсутність коштів на виконання процедур, можливі корупційні ризики – для деяких підприємств це називається «ніколи».

 

Тому ми пропонуємо продавати ескізи. Це означає продавати підприємства такими, як вони є наразі, і вже інвестор буде займатися вирішенням усіх питань. Держава не може їх привести в нормальну ситуацію, кого ми обманюємо?!

 

Також ми пропонуємо встановити адміністративну відповідальність держслужбовця за не передачу активу до Фонду в нормативні терміни. Але не впевнений, чи вдасться цю норму провести через Верховну Раду.

 

- На поточний рік у нас запланована приватизація на 17 млрд грн, як і в минулі роки. У 2015-му ми продали на 155 млн грн, а у 2016 році – на 189.

 

- І не кажіть, що це не зростання. ProZorro.Продажі, до речі, реалізували майна на більше 900 млн грн за 6 місяців.

 

- Які показники можна чекати у 2017 році?

 

- Говорити зараз про якісь конкретні терміни – це як вгадувати в лотерею.

 

Моє завдання в Мінекономіки – це створити для нового керівника Фонду держмайна максимально сприятливі умови і дати йому нові інструменти. Для цього ми ведемо розмови з донорами, щоб отримати фінансування для проектного офісу у Фонді держмайна. Ми готуємо нове законодавство. Створюємо ProZorro.Продажі, як інструмент для малої приватизації. Створена робоча група під керівництвом Олександра Саєнка, щоб реформувати сам Фонд держмайна, його структуру, функціонал тощо. Ми навіть ведемо переговори з інвестиційними банками, аби потенційних покупців на великі об'єкти потім не треба було починати шукати з холодних дзвінків.

 

- Що важливо приватизувати у першу чергу?

 

- В першу чергу, це ОПЗ. І навіть не тому, що це мега-привабливий актив, просто тому, що сумну пісню про ОПЗ знає вже кожен посол. Цей гештальт треба закрити.

 

Ми маємо все ж таки завершити епопею з дозволом на приватизацію портів. Звичайно, це Центренерго. Якщо буде вирішена ситуація з тарифами, то це пакети акцій обленерго. Це також Турбоатом і Електротяжмаш, тому що це якісні активи, вони працюють, але у держави нема стратегічного інтересу. Нам точно потрібен хоча б один успішний кейс.

 

Але треба починати приватизацію одночасно з двох кінців – продавати як великі, так і дрібні активи. Щоб бачили, що приватизація йде. Тому що треба вибудовувати довіру до процесу, показати успіх.

 

- То коли ж приватизують ОПЗ?

 

- Це невідомо, завод же навіть не зайшов на третю спробу. Знову має бути оцінка, мають бути погодження умов приватизації Кабміном. Підозрюю, поки Фонд без голови, Кабмін не буде готовий стартувати такий кейс.

 

- Ніхто не називає Укрспирт, хоча він не є стратегічним об'єктом. Подейкують, що заводи використовуються політичними силами для фінансування у передвиборчий період.

 

- 100% Укрспирт не є стратегічним об’єктом. Що заважає приватизувати Укрспирт зараз, так це виключно нелегальне виробництво горілки. Бажання певних людей продовжувати цю ситуацію і якимось чином наживатися. У Мінагро була концепція приватизації спиртзаводів, але я не знаю, що з нею зараз.

 

- Які об'єкти є стратегічними, і їх точно не будуть чіпати?

 

- Тут треба, по-перше, обґрунтувати, чому це підприємство має бути у державній власності, чи має бізнес для держави стратегічне значення. Наприклад, Енергоатом – це критично важлива компанія-монополіст, яка виробляє 60% електроенергії, це підприємство з шаленими техногенними ризиками.

 

Друге питання, на яке треба дати відповідь, чи можна продати підприємство зараз так, щоб воно не зашкодило конкуренції. Наприклад, Укрзалізницю можна продати. Але для цього має бути незалежний регулятор, мають бути створені правила щодо приватних вагонних парків, щодо приватній тяги, щодо приватних депо, взаємообміну вагонів тощо. Бо якщо зараз хтось купить Укрзалізницю, то у нас з'явиться шалений монополіст, який керуватиме економікою країни, обираючи кому давати вагони і які тарифи встановлювати одноосібно.

 

- То у прерогативі залишаються монопольні компанії. Чи робить МЕРТ кроки, щоб позбавляти їх цього монопольного становища?

 

- Звичайно. Наприклад, повільно, болісно, але все ж таки йде лібералізація ринку газу. Укртрансгаз вперше в історії проводив тендер на закупівлю газу для технологічних потреб. Завжди їм продавав Нафтогаз по фіксованій ціні, і минулого року так само було. Цього разу – з 7 лотів 3 виграв Нафтогаз, 4 виграли приватні постачальники, а ціна впала майже на 20%. А два роки тому там така істерика була, що ми дивом протиснули ідею вільного ринку, що газ має купуватися через ProZorro.

 

В Укрзалізниці питання приватної тяги піднімається, наприклад. Хоча я впевнений, що ще не всі готові дозволити приватну тягу. Зараз ви можете мати вагони, але не можете мати власну тягу. Локомотиви дає Укрзалізниця, як монополіст.

 

У нас в МЕРТ із великих державних підприємств лише ті, які продати можна. Це Електротяжмаш, це ОГХК. Ще є Укрхімтрансаміак, але це просто інфраструктурний об'єкт, який бізнесом, чесно кажучи, важко назвати. Що з ним зробиш, багато маленьких труб?

 

А щодо інших монополій важко сказати. Це складне питання, яке у деяких сферах буде розтягнуте на багато років.

 

- А чи йде мова про дроблення монополій у контексті децентралізації? Наприклад, витягнути з Укравтодору усі облавтодори і передати під обласні держадміністрації.

 

- Колись дуже давно у «вежі» Мінінфраструктури, ще до того, як мене запросив Айварас Абрамавичус у МЕРТ, Андрій Пивоварський попросив глянути на Укравтодор. Я глянув – матір божа, це ж не врятувати. Я тоді лише сказав: «Господь, жгі!».

 

А що там відбувається з тих часів, мені коментувати важко, бо дуже поверхнево знаю ситуацію. Але їх справді треба розділити на декілька компаній. Бо головна проблема доріг в Україні (крім, звісно, недофінансування і фур, які їх вбивають), що Укравтодор в одній особі є й утримувачем, і замовником робіт, і їх виконавцем. Це чудова історія шаленого конфлікту інтересів. Тож мова має йти про розділення функціоналів. Принаймні, будівництво доріг – це суперконкурентний бізнес. І мені не зовсім зрозуміло, чому держава має цим займатися.

 

- Ви вже згадували про проблеми з аудитом державних підприємств. За даними міністерства, аудит фінансової звітності за 2016 рік завершили тільки 4 підприємства, і тільки 10 почали?

 

- Це з тих, хто потрапляє під вимогу проходити аудит через міжнародні аудиторські компанії. Мова йде про 45 найбільших держкомпаній.

 

- Це дуже поганий результат – 4 з 45. У чому проблема?

 

- От за 2016 рік ще можуть прийматися виправдання. Компанії дуже часто роблять аудити влітку, тому що влітку послуги аудиторів коштують дешевше, ніж на початку року.

 

Але я дивився цифри за 2015 рік – завершилася тільки половина. І ось це одночасно і зрада, і ганьба. Це є реальна якість керівництва держкомпаніями. Це реальний показник того, наскільки державні органи контролюють державні підприємства, наскільки ефективно працює середньостатистичний директор. Насправді, це і є наочна відповідь людям, які кажуть, що продавати підприємства не треба, а, навпаки, в них інвестувати.

 

- Не можу оминути увагою конфлікт Нафтогазу і МЕРТу через контроль над Укртрансгазом. Що не поділили?

 

- Питання керування держпідприємствами доволі складне і конфліктне в нинішньому режимі. Ми поки лише відходимо від режиму, коли держпідприємства були придатком міністерств. І переходимо до повністю незалежної моделі, коли підприємство щоденну роботу проводить самостійно. А наглядова рада й акціонер будуть раз на рік на зборах отримувати інформацію і приймати стратегічні рішення. Цей перехід болісний, тому що старі важелі контролю втрачаються, а нові ще не запрацювали. Всім у цій ситуації досить дискомфортно.

 

 

Автор: Леся Виговська