МЕНЮ
АСО БАЗА
КУРС ВАЛЮТ
ОПРОС
КОНТАКТЫ
PDF Печать E-mail

ЛАБИРИНТЫ ЛОГИКИ НАЦИОНАЛЬНОГО БАНКА УКРАИНЫ

И ФОНДА ГОСУДАРСТВЕННОГО ИМУЩЕСТВА УКРАИНЫ

 

19 апреля 2018 года

 

В Окружном административном суде города Киева продолжается рассмотрение дела №826/2578/18 по иску Общественной организации «Всеукраинская Ассоциация Специалистов Оценки» к Национальному банку Украины, третья сторона – Фонд государственного имущества Украины, о признании незаконным и недействительным Постановления №3 от 23.01.2018 в части введения новых критериев и основных принципов справедливой оценки в банковской сфере, поскольку данные критерии, во-первых, не соответствуют принципу юридической определенности, во-вторых, вводятся Национальным банком Украины с нарушением общей процедуры принятия подобных актов, и, в-третьих, их реализация предполагает возможность незаконного присвоения и расширение прав отдельными лицами своих властных полномочий. По состоянию на сегодняшний день уже стали известными официальные позиции каждой из сторон.

 

 

Labirynty-lohiky-Natsionalnoho-banku-Ukrayiny-ta-Fondu-derzhavnoho-mayna-Ukrayiny-01

 

 

Даний матеріал є логічним продовженням опублікованої майже місяць тому статті «Непрості відповіді на прості питання: Національний банк України надав перші офіційні роз’яснення щодо запровадження нових критеріїв для суб’єктів оціночної діяльності, які здійснюють оцінку застави банків», яка, у свою чергу, є узагальнюючою до цілого циклу попередніх матеріалів, опублікованих на сайті. Саме тому, перед тим, як переходити до аналізу даного матеріалу, рекомендуємо ознайомитися з інформацією про попередній перебіг подій. Так би мовити, з чого все починалося.

 

Для тих же, хто тримає руку на пульсі подій, нагадаємо, що в Окружному адміністративному суді міста Києва продовжується розгляд справи №826/2578/18 за позовом Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки» до Національного банку України, третя особа – Фонд державного майна України, про визнання незаконною та нечинною Постанови №3 від 23.01.2018 в частині запровадження нових критеріїв та основних засад принципу справедливої оцінки у банківській сфері, оскільки дані критерії, по-перше, не відповідають принципу юридичної визначеності, по-друге, запроваджуються Національним банком України із порушенням загальної процедури прийняття подібних актів, і, по-третє, їх реалізація передбачає можливість незаконного присвоєння та розширення прав окремими особами своїх владних повноважень. Станом на сьогоднішній день вже стали відомими офіційні позиції кожної зі сторін.

 

 

*     *     *

 

 

Заплановане на 15.03.2018 перше підготовче засідання Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за №826/2578/18 було перенесене у зв’язку із поданням Національним банком України відповідного відзиву на позовну заяву від 07.03.2018, який надійшов до Суду буквально напередодні засідання.

 

У своєму відзиві на позовну заяву Національний банк України попросив Суд залишити без задоволення позов Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки», мотивуючи це, зокрема, наступним.

 

  • По-перше, обов’язковою умовою надання правового захисту Судом має бути наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до Суду. Саме тому, вимоги Позивача не підлягають задоволенню з огляду на те, що на момент звернення до Суду відповідна постанова Правління Національного банку України (в оскаржуваній частині) ще не набула чинності, а отже ще не були порушені нічиї права. Для ще більшої переконливості, вже буквально на наступний день після судового засідання, як вже повідомлялося раніше, згідно офіційного прес-релізу, Правління Національного банку України своєю постановою від 16.03.2018 за №26 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» додатково відтермінувало дату набуття чинності норми Положення №351, що встановлює критерії для суб’єктів оціночної діяльності, які здійснюють оцінку застави банків, з 20.03.2018 на 02.05.2018 року. За словами ж Національного банку України, далі дослівно, «захисту у Суді підлягає лише порушене право, а не право, яке буде порушено у майбутньому».

 

  • По-друге, згідно з положеннями статті 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», саморегулівна громадська організація не є суб’єктом оціночної діяльності, а тому Позивач не є суб’єктом оскаржуваних правовідносин, оскільки дані правовідносини не можуть бути застосовуваними до Позивача, у тому числі в майбутньому.

 

  • По-третє, згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку банки або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України. Водночас, здійснення банківської діяльності не є метою та функцією Позивача, а отже Позивач не є особою, яка охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України.

 

  • По-четверте, оскаржувана Постанова №3 не є регуляторним актом. Водночас, вона виступає нормативно-правовим актом, який не застосовано і не може бути застосовано до Позивача у майбутньому.

 

  • По-п’яте, оскаржувані положення застосовуються виключно до банків, а тому Позивач не має повноважень на подання такого роду позовів та правомочну участь у судовому розгляді справи. Позивач не має адміністративної процесуальної дієздатності для оскарження вищезазначеного нормативно-правового акту Національного банку України.

 

В результаті, як наслідок, у своєму відзиві на позовну заяву Національний банк України жодного слова не сказав по суті на захист самих оскаржуваних критеріїв, їх змісту, логічності, правильності та необхідності запровадження саме у такій формі (редакції), намагаючись перевести все виключно до процедурних питань, до того ж достатньо спірних.

 

Не менш розпливчастими, а подекуди і дивними, були і офіційні роз’яснення Національного банку України від 20.03.2018 за №12-0007/15547 щодо окремих норм Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, які надійшли на адресу головного офісу Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки». Представлені роз’яснення не були всеохоплюючими і в більшості моментів обходили стороною цілу низку конкретних і доволі простих питань, поставлених перед банківським регулятором. Як наслідок, наведені роз’яснення важко назвати розгорнутими, цілком інформативними, а також ґрунтовними та вмотивованими.

 

Нацбанк, зокрема, посилаючись на відсутність у нього відповідної компетенції, чомусь так і не пояснив, наприклад, як саме (у який спосіб) буде реалізовуватися на практиці критерій щодо необхідності отримання банками «відповідної інформації від Національного банку про те, що в Національному банку немає інформації про рецензію на звіт про оцінку майна, що класифікується за ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний». Виходить, що відповідний функціонал НБУ за собою своєю ж постановою закріпив, а от будь-які роз’яснення з цього приводу надавати не хоче, пояснюючи це відсутністю у нього компетенції з питань оцінки майна та професійної оціночної діяльності. В контексті цього залишилися без відповіді, зокрема, наступні питання:

 

(1) У відповідності до яких нормативно-правових актів подібна інформація зберігається та обробляється в НБУ?

 

(2) Який структурний підрозділ НБУ виступає адміністратором, утримувачем та розпорядником такої інформації?

 

(3) Що є джерелом такої інформації?

 

(4) Чи веде НБУ відповідний реєстр і наскільки є публічним доступ до нього?

 

(5) НБУ отримує дану інформацію від третіх осіб, або ж збирає її власними силами, проводячи відповідне рецензування звітів?

 

(6) Якою передбачається процедура запиту інформації від НБУ?

 

(7) Якою передбачається процедура отримання інформації від НБУ?

 

(8) Які граничні строки подання відповідних запитів, а також підготовки відповіді на них з боку НБУ?

 

(9) Хто має здійснювати відповідні запити та розкривати інформацію про результати їх розгляду – банки, оцінювачі чи суб’єкти оціночної діяльності?

 

(10) У який спосіб та терміни, а також на якому етапі відбуватиметься розкриття даної інформації?

 

Як би там не було, офіційна позиція банківського регулятора станом на 20.03.2018 все ж таки була озвучена, і, за великим рахунком, після свого оприлюднення не викликала у учасників даного процесу будь-яких здивувань чи сюрпризів.

 

Чого не можна сказати по відношенню до іншого регулятора, а саме уповноваженого державного регулятора професійної оціночної діяльності – Фонду державного майна України. Саме офіційна позиція цього відомства, нарешті озвучена після майже двомісячного вичікування, напевно, стала найбільшим розчаруванням у даному процесі, принаймні станом на сьогоднішній день.

 

 

*     *     *

 

 

Заплановане на цей раз вже на 05.04.2018 друге підготовче засідання Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за №826/2578/18 знову було перенесене у зв’язку із поданням тепер вже Фондом державного майна України відповідного відзиву на позовну заяву від 04.04.2018 за №б/н, який був представлений до Суду безпосередньо під час засідання. При цьому, найбільшим розчаруванням став не лише факт самого подання відзиву, але насамперед його основний зміст та логічна конструкція.

 

Справа в тому, що в основній своїй частині відзив Фонду (незважаючи на те, що це все-таки відзив) практично повністю підтверджує позицію Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки». І в той же час, дивують висновки до висловленого у відзиві наприкінці документу.

 

Так, зокрема, офіційна думка Фонду державного майна України фактично співзвучна з представленою в Суді позицією АФО з наступних питань.

 

  • По-перше, критерії щодо включення інформації про суб’єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності та наявність чинного сертифікату за напрямами оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність з оцінки визначених видів забезпечення, не викликають жодних зауважень та заперечень, оскільки необхідність забезпечення таких вимог прямо передбачена спеціальним чинним галузевим законодавством, а саме Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 за №2658-III (зі змінами).

 

  • По-друге, щодо додаткового критерію стосовно досвіду практичної діяльності СОД на ринку України з оцінки майна не менше ніж п’ять років, з яких не менше ніж три роки за напрямами оцінки майна визначених видів забезпечення, Фонд звертає увагу Суду на те, що результатом роботи СОД є звіт про оцінку майна, який підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом і печаткою керівника суб’єкта оціночної діяльності. Зважаючи на це, саме оцінювач безпосередньо проводить оцінку майна, складає звіт, а перед цим, для отримання відповідного кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, проходить відповідне навчання, стажування, складання кваліфікаційного іспиту тощо. Як наслідок, у відзиві ФДМУ стверджується, що було б вкрай доречним встановлення додаткового критерію щодо досвіду саме оцінювачів, які працюють у складі того чи іншого СОД та безпосередньо складають (підписують) відповідні звіти про оцінку майна.

 

  • По-третє, щодо необхідності отримання банком додаткової інформації від Фонду державного майна України, то, на думку регулятора, будь-які додаткові звернення до Фонду створюватимуть лише труднощі документообігу та ускладнення роботи банків з СОД. З огляду на зазначене, вся необхідна інформація з Державного реєстру має бути розміщена у вільному доступі на веб-сайті Фонду у розділі «Діяльність/Оцінка» (більше того, Фонд запевняє Суд, що така інформація вже доступна станом на сьогоднішній день на сайті відомства, хоча кожен бажаючий може переконатися у зворотному). Як наслідок, Фонд пропонує внести відповідні зміни та уточнення до Постанови Правління Національного банку України, таким чином, фактично визнаючи її недосконалість саме у нинішній редакції.

 

  • По-четверте, Фонд акцентує увагу Суду на тому, що будь-яких інших критеріїв, відповідно до яких можна визначити правильність складання суб’єктом оціночної діяльності звітів про оцінку майна, окрім як шляхом проведення рецензування відповідних звітів, законодавством з оцінки майна та оціночної діяльності не передбачено.

 

Здавалося б все правильно та логічно. Але це тільки здається. Оскільки, всупереч всьому вищезазначеному, Фонд чомусь вважає позовну заяву Позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, хоча сам Фонд фактично погоджується із позовними вимогами. Всупереч елементарній логіці та здоровому глузду, юридична служба Фонду просить Суд відмовити в задоволенні позову Громадської організації «Всеукраїнська Асоціація Фахівців Оцінки» до Національного банку України. Ось такий неочікуваний поворот.

 

Для остаточного сприйняття вищесказаного, приводимо повний текст відзиву на позовну заяву від 04.04.2018 за №б/н, який підготовлений юридичним відділом Фонду державного майна України.

 

 

Labirynty-lohiky-Natsionalnoho-banku-Ukrayiny-ta-Fondu-derzhavnoho-mayna-Ukrayiny-02

 

Labirynty-lohiky-Natsionalnoho-banku-Ukrayiny-ta-Fondu-derzhavnoho-mayna-Ukrayiny-03

 

Labirynty-lohiky-Natsionalnoho-banku-Ukrayiny-ta-Fondu-derzhavnoho-mayna-Ukrayiny-04

 

Labirynty-lohiky-Natsionalnoho-banku-Ukrayiny-ta-Fondu-derzhavnoho-mayna-Ukrayiny-05

 

 

Звернемо увагу на ще один цікавий момент. Фонд державного майна України, як і Національний банк України, про що вже говорилося вище, наперекір всьому обходять стороною ще один запроваджений критерій, а саме щодо необхідності отримання банками «відповідної інформації від Національного банку про те, що в Національному банку немає інформації про рецензію на звіт про оцінку майна, що класифікується за ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний». Виходить, що обидва відомства принципово не коментують необхідність запровадження даного критерію, оскільки вважають (або роблять вигляд, що вважають) його таким, що виходить за межі їх компетенції (причому одночасно обох).

 

Це, у свою чергу, породжує цілу низку додаткових питань. А хто ж тоді за це буде відповідати? І чи не вийшов Національний банк України за межі своїх повноважень, намагаючись всупереч чинному законодавству закріпити за собою невластивий для нього функціонал? Чому Фонд так спокійно реагує на відверту спробу Нацбанку перетягнути на себе фактично частину повноважень державного регулятора професійної оціночної діяльності? Чи не приховує в собі наявність даного критерію будь-яких корупційних ознак? Чому юридичні служби обох відомств подають свої відзиви на позовну заяву в акурат напередодні чергових судових засідань? Чому обговорення критеріїв постанови НБУ є фактично темою табу для обох відомств? Чому були перенесені терміни набуття чинності запропонованих нововведень? Чому робочі зустрічі, наради і консультації з даних питань між представниками обох відомств проходять у закритому від громадськості режимі? З кожним днем кількість подібних питань лише зростає.

 

 

*     *     *

 

 

Отже, на даний момент маємо ситуацію, за якої всі учасники даного судового процесу вже висловили свої офіційні позиції. Тепер свій вердикт стосовно даного спору має сказати Окружний адміністративний суд міста Києва. На кінець зазначимо, що третє підготовче засідання Суду по справі за №826/2578/18 заплановане на 26.04.2018 (четвер), початок засідання о 11:15 годині.

 

Далі буде…